15 липня минає чотири роки з дня загибелі коломиянина Владислава Огільчина — добровольця, який після початку повномасштабної війни повернувся з-за кордону, аби стати на захист України. Життя воїна обірвалося на Донеччині під час виконання бойового завдання.
У цей день Інформатор Коломия розповідає історію Героя.
Владислав Огільчин народився 1 листопада 1989 року в Коломиї. Навчався у школі №9, а згодом здобував фах у Коломийському професійно-технічному училищі №17.
З дитинства цікавився історією України, багато читав і щиро любив свою країну. Саме ці переконання згодом визначили його життєвий шлях. У 2015 році Владислав добровільно вступив до лав українського війська. Понад два роки виконував бойові завдання в АТО. Після завершення контракту продовжив службу в одному з підрозділів Збройних сил у Чернівцях, а пізніше виїхав на роботу за кордон.
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення росії, Владислав без вагань повернувся в Україну. Уже 26 лютого 2022 року він знову став добровольцем. Рідним пояснював своє рішення просто: "У мене є Батьківщина, мені є що захищати".
Воїн служив у складі 10 окремої гірсько-штурмової бригади "Едельвейс". 15 липня 2022 року він загинув поблизу села Спірне Донецької області, виконуючи бойове завдання.
За особисту мужність і відданість Україні Владислава Огільчина посмертно нагородили орденом "За мужність" ІІІ ступеня. У жовтні 2022 року на фасаді Коломийського ліцею №9, де навчався Герой, відкрили меморіальну дошку на його честь.

Сьогодні земляки згадують Владислава Огільчина як мужнього воїна, люблячого сина та просто хорошого і чуйного чоловіка, який двічі добровільно ставав на захист держави й загинув за її свободу.
Вічна пам’ять та слава Герою.

