ТОПТЕМИ:

Обережно, політики на старті! АБО Як діяти, коли вас мають за електорат

Блог Наталки Сандецької (абсолютно суб'єктивне)

Наталка Сандецька
Наталка Сандецька Редактор
Обережно, політики на старті! АБО Як діяти, коли вас мають за електорат

 

Наша країна 11 років живе в паралельних реальностях: одні не втомлюються ні воювати, ні донатити, інші стомились навіть вдавати, що війна їх хоч якимось боком стосується. Тонкий прошарок поміж них — політики, для яких зазвичай важлива репутація. Тим паче тоді, коли запахло місцевими виборами.

Як відрізнити сіромаху, який працює на довіру "електорату" і чому не варто примружитись на хабарі політиків — розкажу на хлопський розум.

Гадаю, доводити, що політики зробили крок на передвиборчий старт буде зайвим. Та дозвольте таки коротенько підвести лінію. Передвісники політичних перегонів на місцевому рівні — поява сякої-такої опозиції. Поява раптова, часто спровокована випадами, гучними заявами чи роздуванням пересічної владно-корупційної події. Я це називаю «раптове кандидатське прозріння».

І починається вистава: публічні заяви, звинувачення, гра у страшно ділову ковбасу чи солдата за справедливість, що впав у нерівному бою на рівному місці.

Далі все залежить від того, який політичний образ підібрав собі політик. У асортименті:

  • борець за справедливість
  • дипломат-інтелігент
  • чувак, готовий кувалдою валити поганців
  • дядечко або тітонька, що давно у темі, але завжди розповідає менше, ніж хоче, бо може «вирішити усьо без зайвого шуму» (нібито з турботою про нас).

Фінансовий статус особи може бути яким завгодно. Зрештою, політтехнологи приготують все під правильним соусом: бідний - бо не крав ніколи, багатий - теж добре, бо все має і "більше не схоче". Бачили ми таких, що більше не схоче"... Бачили і обирали, а вони не схотіли хіба що зупинятися, еге ж?

Та повернімося до наших баранів. 

Життя у Коломиї у політичному плані завше було буремним і цікавим. За законом політичних джунглів перемагали переважно ті, хто більше всипав грошей на свою кампанію (або за нього всипали серйозні дядечки).

До теми: Депутати-прогульники Коломийської міськради

Нагадаю, 8 жовтня, Верховна Рада України ухвалила постанову №14031, якою нібито покладено тимчасову крапку в питанні проведення місцевих виборів під час дії воєнного стану. Але спостерігаючи за місцевими політиками спадає на думку протилежне: щось знають і гострять ножі. Найбільше сполошилися якраз ті, хто солдатських буднів не знає, але пильно стежить за вивертами Овального кабінету й готовий до миру за будь-яку ціну.

Передбачаю, що за місяць-два ми побачимо, куди відхилиться маятник. Якщо коломийський політичний бомонд  активніше буде штурхатися у черзі за нашу увагу, - то можна сміливо зробити висновок, що то не звичайний шум, а таки гупання виборів, що наближаються.

Марудний процес нагадування про себе прекрасного почнеться з.. відновлення діалогу з громадою. До речі, раніше Інформатор аналізував, як депутати Коломийської міськради НЕ/звітують перед громадою. Раджу почитати на сон.

Відтак кандидати шукатимуть тих, хто буде їх хвалити перед вами: віднайдуть ваших голів ОСББ, директорів шкіл та садків, інших авторитетних панів, як-от священників, культурних діячів.

А далі в рух піде стара як світ схема: десь — подарунки на Миколая вашій дитинці, десь — квітки до професійного свята, десь - засівання гречкою у шелестких пакетиках, дбайливі пакунки з пледами, рушниками, байховим чаєм, горнятами-курми-телятами…

Хто має грубший гаманець, той розкошелиться на концерт (звісна річ, в умовах війни він буде навіть благодійним) або ж на поїздку в Буковель, зоопарк, до географічного центру Європи чи бодай Яремче. 

Словом, ви одразу відчуєте всю цю вдавану турботу й небайдужість, цю запопадливість, «чистої води демократію» і загальну солідність. Оту готовність говорити, чути і звітувати  — все те, чого ми не бачили 5 років.

І моя вам порада, не відмовляйтеся: беріть, користуйтеся і... не дякуйте. У цинічному світі політики нема і прозорості, ні моральних рамок. Спостерігайте за цим цирком і зберігайте холодний розум. 

Зима буде довгою, а нам ще треба протриматись до світанку — до затишшя на лінії розмежування, до повернення рідних і близьких з війни, до спокою у небі над нашими головами… до сліз і радості впереміш.

І поки політики підбирають для нас плейлист, аби запросити у своє караоке, нам треба ставати кращими людьми. Людьми, готовими відбудовувати країну, зцілювати поранені душі наших Героїв, бути толерантними і чуйними до тих, хто втратив у цій війні рідних, власну домівку, спокій чи відчуття твердої землі. Вчитися бути Людиною, яка не аплодує поганій виставі, бо усвідомлює ціну помилки на виборчій дільниці.  

Ми працюємо завдяки підтримці читачів

Підтримай незалежну журналістику!
Image

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Інформатор у
телефоні 👉 Завантажити