Памʼяті Любомира Грабця: історія про пластуна, який присвятив життя Україні
У квітні минулого року журналістка Інформатора завітала в гості до видатного коломиянина, пластуна та громадсько-політичного діяча Любомира Грабця. Тоді розмова точилася навколо історії становлення коломийського пласту. Сьогодні, 26 жовтня, минає 40 днів від дня смерті пана Любомира, тож ми вирішили поділитися частиною цього інтерв’ю в пам’ять про нього.
Інформатор Коломия ділиться розмовою з Любомиром Грабцем.
Любомир Омельянович - син командира групи УПА–Південь Омеляна Грабця та видатної української громадсько-культурної діячки Галини Грабець.
Навіть у найтемніші часи радянської окупації пан Любомир стояв на патріотичних засадах, розповідав правдиву українську історії - про боротьбу і репресії, від яких і сам потерпав ще з малих років...
Серед пластунів Любомир Грабець відомий як "Друг Клопіт". Він виховав сотні юних хлопців і дівчат, прищепивши їм відданість і безмежну любов до України.
Якщо зустріти будь-якого коломийського пластуна чи пластунку і спитати, чи знали вони Друга Клопота, відповідь буде однозначно: так. Адже навіть хворіючи, Любомир Грабець активно долучався до пластових таборів і акцій, завжди ділився цікавими та повчальними історіями зі свого життя.
Серед вихованок Друга Клопота була й журналістка Інформатора, для неї Любомир Грабець став першим виховником у Пласті та наставником по життю.
"Кожен ранок на таборі, де був Друг Клопіт, починався руханкою - ми стояли босяком на росистій траві, ловлячи теплі промені ранкового сонця", - ділиться спогадами пластунка.
Любомир Грабець міг навчити своїх юнаків та юначок ледь не всього: чи то гри на сопілці, плетінню з бісеру, чи того, як змайструвати лук із підручних матеріалів. Його любов, терпіння та щиру турботу відчували діти. Пан Любомир умів бачити в кожному щось особливе, підтримати у найскладніший момент і надихнути на добрі справи.
За роки своєї пластової діяльності Любомир Грабець виховав не одне покоління молоді - серед його вихованців є військовослужбовці, письменники, журналісти, громадські діячі та волонтери. Усі вони й досі згадують його як людину, яка навчила не боятися труднощів і завжди залишатися людьми честі.
Під час нашої розмови минулого року пан Любомир із теплотою згадував своїх юнаків і юначок, ділився тим, що для нього означало бути виховником. Він говорив спокійно й з усмішкою - так, як говорять люди, котрі справді знають ціну життю. Тоді ми ще не знали, що це інтерв’ю стане для нього останнім. Нижче - уривок із тієї розмови.
"Так, ми маємо гарних вихованців Пласту. Михась Сорока - перший заприсяжений пластун в Коломиї. Бабінський зараз у Католицькому університеті. Непийвода, Монолатій - науковець. Це ті, хто відзначилися, велику роль того, що вони досягли по життю зіграв Пласт ", - ділився Любомир Грабець.
До слова, саме Любомир Грабець був одним із тих, хто у 1989 році стояв біля витоків відродження Пласту в Коломиї. Друг Клопіт організовував перші пластові табори й мандрівки, збирав довкола себе молодь, яка прагнула змін. Він не лише навчав дітей, а й сам постійно вчився - їздив на пластові з’їзди, переймав досвід від досвідченіших пластунів і невтомно вдосконалював свою виховницьку працю.
"Хтось кинув, якусь таку дивну думку, що Пласт - позаполітична організація. Ну як може бути позаполітична?! Якщо є Бог і Україна. Як Україна може бути не політична?! Довго доводилось переконувати на загальноукраїнському рівні, що Пласт- позапартійна організація, але не позаполітична", - розповідав нам Друг Клопіт у квітні минулого року.
Власне, Любомир Омелянович завжди казав, що пластуни є тим джерелом свідомих громадян, які мають величезний вплив на творення України.
У вересні 2017 року Любомира Грабця відзначили орденом святого Юрія у сріблі за його наполегливу працю із часу відродження Пласту в Україні. У вересні 2022 року пан Любомир до свого ювілею видав книгу "Щоб не було запізно!".
Наприкінці нашої розмови пролунало запитання: "Що б Ви могли сказати сучасній молоді, зокрема й пластунам, зважаючи на Ваш життєвий досвід?".
Відповідь Друга Клопота була короткою, але дуже влучною:
"Тільки в гурті. З щирими товаришами, які не гладять по голівці. А як зле, то скажуть, що зле. Ті, які у будь-який час підставлять своє плече. Тобто завжди гуртуватись у спільноту. Ну і хочу побажати бути у товаристві, у гурті... Самому бути потрібним спільноті, і щоб чути себе захищеним і підтриманим".
Відзначивши свій 83-ій день народження, Любомир Омелянович за два дні помер. Тихо, скромно... вранці 17 вересня його серце зупинилося, лишаючи нам тільки спогади.
Попрощатись з видатним коломиянином прийшло сотні українців. Коли труну виносили з храму - задзвеніли дзвони карильйону, а далі пролунали тужні звуки трембіти. Гімн на сотні голосів зупинив перехожих, змусивши відкласти клопоти й віддати шану Другу Клопоту.
Вічна та світла памʼять відданому Сину України... Памʼять про Любомира Грабця завжди жеврітиме в наших серцях...
Читайте нас у Facebook
