Танці й вистави над магістратом: як сцена оселилася на третьому поверсі ратуші
Сьогодні ратушу сприймаємо передусім як адміністративну будівлю. Та наприкінці XIX століття її третій поверх був одним із головних культурних осередків Коломиї: тут влаштовували концерти, бали, вечорниці та театральні вистави. До зали навіть їхали міською «локалкою».
Цикл статей за матеріалами книги Богдана Волошинського
Частина друга
Інформатор Коломиї розповість, де прихистилась Мельпомена, коли гонорова Коломия ще не мала свого професійного театру. І допоможе нам у цьому нова книжка Богдана Волошинського.
Після відкриття 1866 року залізничної гілки Львів — Чернівці населення Коломиї швидко зростало. Місто потребувало просторої зали для громадських зібрань і розваг, адже приміщення готелів і казино вже ставали затісними.
Вихід знайшли у новій мурованій ратуші, яку завершили 1877 року. На третьому поверсі облаштували концертно-бальну залу зі сценою та антресоллю для музикантів. Її орендувало товариство «Казино — ресурса», а використовували також місцеві польські музичні й драматичні товариства.
1879 року Перше літературно-драматичне товариство імені Григорія Квітки-Основ’яненка створило український аматорський театр. Спершу його засновник Михайло Білоус облаштував невелику сцену у власному будинку, однак вона була тісною. Тому 1880 року товариство просило польських драматів поступитися сценою в казино-ресурсі хоча б раз на місяць. Як повідомляло «Діло», відповіді не отримало.
До теми: Коли театру ще не було: де коломияни побачили перші українські вистави
У жовтні — грудні 1891 року в Коломиї гастролював Руський народний театр під керівництвом Івана Біберовича. Вистави анонсували «в салі касина міського», тобто в ратуші. У квітні — травні 1892 року тут приймали польський мандрівний театр Станіслава Лясоцького, а в грудні — знову Руський народний театр.
Після того як «Казино — ресурса» наприкінці 1893 року перебралося до Щадничої каси, ратушева зала залишилася культурним майданчиком. Тут відбувалися концерти, літературні вечори, бали, товариські забави, вечорниці, а часом і вистави. 18 лютого 1893 року, приміром, виступила співачка Броніслава Вольська з Відня.
Зала містилася на третьому поверсі. Для публіки й артистів це було не надто зручно: бракувало допоміжних приміщень та гардероба. Зате дістатися сюди можна було міським потягом «Коломия — Слобода Рунгурська». «Локалка» ходила через центр із зупинками «Двірець», «Вінцентівка», «Дубова криниця», «Ринок» і «Кутлевець». Від «Ринку» до ратуші залишалося пройти зовсім небагато.
До теми: Чорне золото і коломийська локалька: як попід ратушею сновигали потяги
Коломияни могли приїхати на бал чи виставу потягом, піднятися на третій поверх магістрату й опинитися у вирі міського життя. Та місто дедалі гостріше потребувало зали, пристосованої саме до театру, а не до всього потроху.
Ратушева сцена стала важливим, але все ж тимчасовим прихистком.
