“Я-повідомлення” – хороша техніка, що зчаста застерігає конфліктні ситуації та допомагає людям порозумітися, а батькам - повідомити про проблему своїй дитині ненасильницьким чи неманіпулятивним методом.
Інформатор зазирнув до посібника з психології, аби поділитися з вами порадами.
Отже, уявімо собі проблему. Прикладом, вам не подобається, що дитя користується вашими речами без дозволу. Як правило, перш за все ми вдаватимемося до формулювань штибу "Не роби цього", "Я забороняю" або "Ти завжди так робиш, мене це гнівить".
Користаючи методом "Я-повідомлення" нам потрібно відцентруватися від звинувачень та агресії, спробувавши пояснити дитині свої почуття.
Отже коректним буде формулювання: "Коли ти береш мої речі, я думаю, що вони можуть зіпсуватися", або "Ця річ цінна для мене, я не хочу, щоб з нею щось трапилось".
Порівняймо:
Відтак першим правилом "я-повідомлення" є опис ситуації, яка викликала напругу з поясненням власних емоцій. Коли ви говорите про свої почуття дитині, говоріть від першої особи. Повідомте про себе, про своє переживання, а не про неї, не про її поведінку.
Важливо говорити про події безоцінково. Адже вдаючись до порівнянь, ми закладаємо в дитині шаблони, котрі тяжко буде скоригувати у дорослому віці. До прикладу, "Ти злодій/шахрай/поганий/нечемний" і т. і.
Ні: “Ти як той злодюга- береш без дозволу мої речі!”
Так: “Я помічаю, що мої речі беруться без дозволу”.
Наступним етапом буде формулювання побажання щодо зміни ситуації. Краще вдаватися до лагідного тону, розмовляючи з дитиною як з другом: "Я хочу тебе попрохати не брати мої речі без дозволу", "Я був/ла дуже вдячна/ий, якби ти спершу спитав/ла дозволу".
"Я-повідомлення" має кілька переваг:
Цей метод гнучкий, тож інколи доводиться діяти ситуативно. Однак, запам'ятавши прості правила, котрі не мають в собі елементу догани та звинувачення, вам, певна річ, вдасться порозумітися.
Ніка Кричовська