Як у Коломиї горе-гімназисти під судом постали: кримінальна історія з минулого століття
"Це найгірший клас, який я коли-небудь мала!" Приблизно так говорять вчителі, коли хочуть присоромити сучасних учнів. Буває, перебільшено, а бува, й цілком заслужено. Адже спокус у теперішніх дітей чимало: залипнути в телефоні чи у новому сезоні серіалу все ж цікавіше/легше, аніж зубрити формули та правила. Але століття у Коломиї були свої "проблемні" учні. Іноді настільки ледачі й нечесні на руку, що їхню справу розглядав суд, а тодішня преса додавала сорому в своїх хроніках. Отож стаття вийщшла у львівській газеті "Діло" 2 червня 1909 року і мала претензійну назву "Коломийські рабівники".
Цю сторінку з життя Коломиї оживив для нас дослідник, співробітник Музею історії Ілля Криворучко, подавши першу сторінку вирізки з газети та оцифрований текст.
Три важливі моменти потрібно розуміти перед прочитанням:
Сама професура та дорога освіта
Освіта була розкішшю, а вчителі - професорська еліта, інтелігенція. Вони могла вигнати з гімназії нечему, не дивлячись на те, що за його освіту батьки виклали чималі кошти.
Рабівники та булінг Стефаник у Коломиї
У статті 1909 року, вочевидь, в толерантність не бачились: поганих учнів назвали рабівниками.
Діалектне слово рабівник означає грабіжник, розбійник або людина, яка займається грабунком. Слово походить від діалектного дієслова рабувати (грабувати). Часто вживалося в західноукраїнських говірках та літературіяк засіб емоційної характеристики персонажа.
"Рабівників" часто можна зустріти у текстах Василя Стефаника, ще одного учня цієї коломийської гімназії (нині це ліцей №1, що гордо несе його ім'я). Та ось яка ж іронія, самого Стефаника через постійні цькування, селянське походження та настрої Стефаник не мав великих успіхів у навчанні, він так не закінчив навчання в Коломийській гімназії. До всього додалась ще й участь у покутському громадсько-культурному русі («Покутська трійця») та конфлікти з адміністрацією. У 1890–1892 роках його виключили з навчального закладу. Після цього він переїхав до Дрогобича, де завершив середню освіту.
Не помилки, а чудеса тодішнього правопису
Багато з вас будуть дивуватися: що за способи написання, чому частка -ся пишеться окремо і взагалі, цей журналіст газети "Діло" за 1909-ий рік, може, й сам якийсь "рабівник", що таке понавиписував. Все ок, так було. Мова формувалась, правопис мав багато прогалин, а діалектна мова, іншомовні слова та навіть деякі розділові знаки можеть збити спантелику сучасного читача. Та радимо зосередитися на способах висловлювання та самому змісті, бо це незвично смачно.
Далі текст в оригіналі.
Коломийські рабівники
(3 судової салі).
Коломия д.1. червня 1909.
Нинішна передполуднева розправа виповнила ся переслуханєм директора, професорів і учеників коломийської ґімназиї задля виясненя минувшини головних обжалованих. Перший зізнавав директор колом. руської гімназиї п. С. Недїльський (заприсяжений).
Букоємський учив ся слабо, обичаї мав не конче добрі, але якось лїз до V. кл. в V. кл. переписав ся на приватного ученика, одначе іспитів не здавав і зірвав звязок із школою. Від лютого 1907 Букоємський зовсім до школи не належить.
Дроздовський прийшов до Коломиї з Тернополя; до Ѵ. кл. вчив ся зглядно добре, але в Ѵ. кл. занедбав ся і мусів здавати доповняючий іспит. Відтак перейшов до VI., але на І піврік мав лихий поступ з причини абсенций. Обичаї мав лихі за легковажене обовязків..
Сьв. проф. Козакевич (заприсяжений) зізнав, що Букоємський був лихим учеником і псотником, але злих інстинктів у него як у хлопця, не мож було пізнати.Сьв. проф. Чайковский, директор пр. семинара учит. застерігає с.. проти твердженя, наче би обжаловані, з виїмком Гомика, були учениками приватного семинара. Гомик був на другім роцї семинара, вчив ся добре і не зраджував нїчим злих наклонностий, але пізніше попсував ся.
Сьв. проф. Сьвітлик (заприсяжений) зізнає, що Дроздовского знав від пів року; се був спокійний хлопець, тільки неправильно ходив до школи. Уважав його порядним учеником, а лихий поступ в науцї пояснював собі його недугою.
Сьв. проф. Гнатишак (заприсяжений) знає Дроздовского ві 2 або 3 літ, але не зауважив у нім нічо злого. Яко господар бурси педаг. тов., в котрій мешкав Дроздовський, був також задоволений з него.Сьв. проф. Дольницкий (заприсяжений) зізнає, що Дроздовський заховував ся в інститутї шкільної помочи, де мешкав від жовтня 1908 до січня 1909, спокійно, але часто хорував; врешті виступив з причини недуги і лихої науки.
Сьв. Іван Гомик, батько обжалованого, директор нар. школи зізнає (заприсяжений) зворушеним голосом, що син хорував на шкарлятину, по котрій лишили ся у него погані наслідки. Любив дуже товариство і підлягав чужим впливам. Заховував ся примірно, доки не пізнав ся з Букоємским, до котрого зачав ходити проти волі батька. Сьвідок звернув на сина увагу по ночи перебутій в о. Павлюка; син виправдав ся тодї тим, що був на танцях.
Сьв. Стеф. Молодій уч. VI кл. зізнає, що знає Гомика як порядного хлопця; про Букоємського ходили погані слухи.
Сьв. П. Білоскурский, абітуриент гімн., знає, що Букоємський бідував дуже і жив з ро- дичами в напружених відносинах. Гомик учив ся по виході з війська дуже пильно, загалом змінив ся на ліпше; що-йно в падолисті по виступленю з семинаря став сьвідок побоювати ся за него.
Сьвідок Перкещук сидїв з Гомиком в слідчій вязниці. На питане, чи чув як Гомик змовляв ся з Букоємским, аби втягнути Дроздовского, відповідає, що чув, що Гомик говорив до Величка і Букоємского, але не розумів, бо розмова вела ся по німецьки. Після перерви відчитано протоколи кількох зізнань. І так о. Семен Павлюк розказав про нічний напад на його хату.
При конфронтациї з Букоємським і Гомиком о. Павлюк заявив, що їх пізнає.
Сьвід. Мартинів у відчитанім зізнаню розказує, що був при отвореню куфра Дроздовського, де найдено крадене срібло. Зізнаня инших сьвідків не подають нічого нового.
Відчитано зізнаня сьвідка Мотля Розенберга. Вертаючи в ночи з „гамана“ до дому, здибав двох людий, що несли під пахою якісь клунки; оден мав у руцї топорець, а другий револьвер. Жадали від нього гроший. На його крик оден ударив його рукою в голову, а другий рукоятию від топірця в ліву руку, потому утекли, Букоємського сьвідок пізнав; про Гомика не може напевно казати, чи він був тодї з Букоємським.
Карний акт станиславівського суду гарнїзонового стверджує, що Володимир Гомик був у війську караний за крадіж і самовільне опускане місця служби на 5 1/2 місяця вязниці. Потім презес трибуналу відчитує акт утечі Гомика з вязницї, а на жаданє оборонця Чавдерни стверджує, що Гомик утікав о год. 7 зрана, а не і ночи. Відчитано ще спис скрадених річий і зловдійських приладів.
По перерві відчитано 30 питань в напрямі злочину, рабунку і крадежи щодо Гомика, Букоємського і Величка та злочину укриваня крадених річий щодо Величка і Дроздовського, почім розправу відложено до пополудня. По полудни промовляли прокуратор і оборонцї, а о год. 10 веч. відрочено розправу на нинї.
З газети "Діло" за 2 червня 1909 року.
___________
Відтак ми не знаємо, яке покарання за грабунок, та знаємо, що такі випадки привертали пильну увагу суспільства.
Перевірка тексту неможлива – спочатку прийміть політику конфіденційності
