Як у Коломиї ратушу продавали: неймовірна сторінка з міського реєстру Середньовіччя
Сотні років тому коломийська ратуша вміщала шинок і крамниці й належала єврею Лейзоровичу.
Діялося це ще задовго до великої пожежі, що багряним язиком злизала з коломийського середмістя близько 500 будинків. Тоді коломийська вежа була ще з дерева й розміщувалася на метрів 200 ближче до галів, ніж нинішня кам'яна ратуша. Неймовірну історію, як викуповували міську ратушу у місцевого єврея розповість Інформатор за матеріалами Міської книги Коломиї 1765-1780 рр.
Але передусім варто згадати, що ратушева вежа у середньовічних міста, як і в пізніші часи, слугувала спостережною вежею, з якої вартові спостерігали, чи не сталось, бува, десь пожежі та чи не насуваються вороги-загарбники.
Про найстарішу з відомих нам міських ратуш Коломиї відомо, що стояла вона приблизно там, де нині знаходиться 3-поверхова кам'яниця, а точніше - саме на місці ювелірного магазину, що на розі пл. Відродження та пл. Шевченка.
Про жалюгідний стан коломийської ратуші згадує автор передмови та упорядник "Міської книги" Юрій Романюк, опираючись на архівні джерела. Зокрема він зазначає, що станом на 1811 рік (а це за пів століття до великої пожежі) була коломийська ратуша "абсолютною архітектурною руїною", цитуючи уривок з рукопису, що зберігається у Львівській національній науковій біблілотеці:
"Так звана ратуша посеред міста з дерева поставлена та ґонтою накрита, містить шинок-кімнату, палату) залу засідань і довкола 9 маленьких крамниць, які юдеями опроцентовані / очиншовані, є дуже стара і хитка. Ця будівля стоїть на домініканському ґрунті. Приблизна оціночна вартість - 50 флоринів".
А ще ми дізнаємося, що середньовічні старости мали ті самі грішки, що й сучасні.
"Поза ратушею стоять всі інші будинки на належних місту територіях, які пан староста (берефіціар) собі закупив".
Та ось викупити міську вежу старості вдалося аж у 1766 році. Йдеться про Ігнатія Мишку Холоневського. Зокрема у рукописних реєстрах, які минулого вийшли другом, на аркуші №9 зафіксовано, що 26 травня 1766 року єврей Міхель Лейзорович добровільно продав коломийському старості Ігнатію Мишці Холоневському права на площу і ратушу зі всіма обійстями.
Цікаво, чи на у тій самій ратуші підписували цей договір продажу?
Подаємо цей акт повним текстом:
"Перед актами Його Королівської Милості Коломиї маніфестувалися ландвійт, бурмистр, присяжні і все поспільство міста Коломиї проти священничих 1 шляхетських юридик, які при цьому всьому всередині на місто і передмістя, а також грунти, поля і луки протиправно розширилися. Оскільки їхмость старші згаданої юрисдикції, не маючи на це жодних давніх прав та привілеїв, а інші всілякою силою, інші [різними] протиправно вигаданими способами ґрунти, поля і луки позабирали, деяких міщан новоприбулих
і тих, які прав не мають, змушували до трансакцій для себе. А інші навіть без відома поспільства чужі речі через вельми незаконний примус попривласнювали і відмовляють
допомозі міськими податками і повинностями. Тоді оголошується недоторканість [майна] і недійсність будь-яких грамот документів виданих чи міським Урядом, чи
приватними особами будь-кому на будь-що і будь-яким способом.
Я, Міхель Лейзорович, коломийський мешканець, маючи давні права на площу і ратушу B місті зі всім обійстям, ясновельможному йогомость пану Ігнатію Мишці Холоневському, коломийському старості, надвірному підкоморію Його Королівської Милості, добровільно 3 моїми нащадками і спадкоємцями уступаю. На цю площу ратушу мої нащадки і спадкоємці не мають і не повинні чинити жодного відкликання щодо ясновельможного йогомость пана повернення Ігнатія Мишки Холоневського, коломийського старости надвірного підкоморія Його Королівської Милості. Про це для кращої чинності підписуюся моєю власною рукою.
Дано дня 26 травня 1766 року
[еврейський підпис].
Діялося при міському раєцькому коломийському
Уряді Його Королівської Милості. Ми, це дозволивши, підписуємося.
Ян Піскозуб, ландвійт;
Андрій Маринський, бурмистр;
Олександр Назаркевич, бурмистр;
Павло Бялоскурський, бурмистр;
Федір Голотка, присяжний;
Ян Голембйовський, присяжний;
Йосиф Піскозуб, присяглий писар."
А-от якщо ви сумніваєтесь, чи справді давні записи коломийського уряду могли бути надто цікавими, то ось вам історії судових 300-літніх спорів, які переконають у протилежному:
◊ Удари батогом і тиждень лежати хрестом в костелі: як карали за бійку в Коломиї у XVIII столітті
◊ Жодних моральних компенсацій: як карали у Коломиї за побиття жінки 300 років тому
◊ Що присудив раєцький уряд за міжусобиці й образу покійників у Коломиї в XVIII ст
Читайте нас у Facebook
