Інформатор Коломия

ЖИТТЯ

Як українці святкували Різдво у різні часи заборон?

“Боротьба з релігійним дурманом”, “звільнення трудящих мас від релігійних забобонів” – так радянська влада називала свою кампанію зі знищення різдвяних свят та традицій нашого народу. Ліквідувати Різдво намагалися різними способами: спотворювали колядки, адаптували релігійні символи до комуністичних ідеалів і проводили навіть антиріздвяні кампанії для дітей. За це все могли навіть арештувати і відправити в заслання.

Інформатор розповість про те, як святкувала Різдво воїни УПА та як берегли різдвяні звичаї в таборах українські політв’язні.

Різдво партизанів УПА

«Віруймо свято, що прийде незадовго і для нашої многостраждальної батьківщини великий і щасливий день Різдва – день Рождества Вільної і Незалежної Української Держави. Віруймо в Неї й борімся за Неї, бо тільки вона – дасть нам вільне й
щасливе Життя!» – такими словами зверталися повстанці до українського народу в одній зі своїх опублікованих
настанов.

Вони також власноруч виготовляли тематичні різдвяні листівки, аби привітати рідних та побратимів, підняти бойовий дух та заохотити людей до подальшої боротьби.

До теми: На Коломийщині відсвяткували Повстанське Різдво 

Зазвичай повстанці прагнули відсвяткувати Різдво в селах – тих, де не було радянських гарнізонів. Зайшовши до населеного пункту, вони обирали кілька хат на околиці, просили господарів готувати кутю та святкували разом із селянами. При цьому навколо села виставляли стійки, які мали стерегти, щоби до населеного пункту раптово не ввірвалися МГБісти.

«Пам’ятаю, як з 1944-го на 1945 рік ми святвечір відзначали цілим куренем у Білоберізці на Верховинщині. Білоберізка простяглася вздовж невисокого берега Черемошу. Проте кілька хат розкидано по довколишніх горбах. Саме в одній з таких віддалених хат ми й зібралися для святкування. Поки командири й стрільці вечеряли, озброєні стійкові пильно охороняли село. Вони часто змінювалися, тому всі стрільці мали змогу посмакувати святвечірніми стравами, понасолоджуватись, бодай коротко, домашнім затишком… Люди приймали нас чим хто міг, ділилися останнім у той важкий час… Зійшлося багато людей, ми там гарно відсвяткували, а відтак ще розійшлися по околицях Білоберізки і колядували групами. В такий спосіб Різдвяні свята 45-го ми провели за святковими столами і з колядою. Цілу ніч по горах лунали повстанські колядки», – ділився спогадами сотенний УПА Мирослав Симчич. До слова, він 5 січня святкував свій столітній ювілей.

У лісі чи криївці цього дня упівці намагалися приготувати кілька смачних страв до різдвяного столу, прикрашали ялинки, навіть робили дідуха. Під час святої вечері після загальної молитви кілька слів і побажань завжди говорив командир, а потім співали колядок, розповідали веселі історії зі свого життя, згадували рідних.

Різдво у таборах

«Найбільше, що ми могли собі дозволи на Святу вечерю – це кутя, яку робили зі скибочок чорного хліба», – згадував дисидент Степан Хмара.

Святкувати Різдво в совєцьких таборах було вкрай важко. Заборони адміністрації, постійний нагляд за кожним кроком чи словом робили таку можливість мізерною. А коли вона й була, надскладним завданням виявлялося знайти необхідні харчі.
Тож арештанти мусили готуватися заздалегідь. Посилки з дому вони отримували один-два рази на рік. Та й ті спершу добряче трусили наглядачі й цупили продукти. Горіхи та пшениця конвоїрам цікавими не видавалися, тому їх зазвичай віддавали адресантам.

Іншим вʼязням щастило менше: кутю вони готували з тюремної каші та засушеного хліба й потайки ділили між собою. Співали колядки. Хтось – ледь чутно, аби не отримати жорстоке покарання й не потрапити до карцеру, хтось – на весь голос, доки до камери з криками не підбігав наглядач.

Український дисидент Левко Лук’яненко розповідав, що під загрозою покарання вони співали “Нова радість стала”, а коли до до камери підбігав наглядач, то коляду підхоплювала наступна камера.

Зі спогадів Віри Чопик про Різдво в ГУЛАГу.

«Спи, Ісусе, спи на сіні, дай же волю Україні», – тихо наспівували у табірному бараку жінки, куштуючи кашу з цукром – кутю. Серед них була Віра Чопик, членкиня ОУН, засуджена до 25 років виправних таборів.

Разом із подругою вони одягнули вишиті сорочки, які вкрала з комори інша арештантка, ходили по барачних секціях та колядували. На дівчат донесли, їх суворо покарали.

Джерело: movyty_ua.

Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook , Telegram та Instagram. Надсилайте свої новини на пошту kl.informator@gmail.com 

Якщо маєте цікаві новини чи хочете замовити рекламу – телефонуйте 096 545 8237

Вікторія Ровенчук

Нагору