Інформатор Коломия

ЖИТТЯ

Місто на кордоні Буковини й Покуття, що постало з попелу: історія давнього Снятина

Місто на кордоні Буковини й Покуття: історія давнього Снятина

Літописне місто Снятин лежало на перетині давніх торгових шляхів. Археологи віднайшли тут артефакти епохи раннього заліза, а це – VII-V ст. до н.е. А ще вперше Снятин згаданий у писемних джерелах раніше за Коломию. 1594 року татари вщент спалили Снятин, але місто відбудувалося і стало осередком торгівлі та культури.

Інформатор пропонує цікаву історію міста, що лежить на кордоні Покуття й Буковини.

Місто відоме з 1158 року, саме у описі того року Снятин вперше згадується письмово – в Іпатіївському літописі. А вже 1448р. воно отримало магдебурзьке право.

Відтак Снятин має давнішу літописну історію, ніж княжа Коломия. Пам’ятаємо ж, що перша писемна згадка про Коломию датується 1241 р., в Галицько- Волинському літописі Коломия фігурує як “доходне сольне місто” князя Данила Галицького.

Від воєводи чи від ремесла: походження назви міста

Назву міста Снятин виводять по різному. Існує гіпотеза, за якою топонім творять від слова сніт (снітарство) – “ремесло каретника-різьбяра”. Вірогідніше, що поселення назване ім’ям його власника — воєводи Костянтина (Коснятина) Сірославича, знатного боярина при дворі галицького князя Ярослава Осмомисла. На Снятин назва могла змінитися під впливом слова “сніт”, яке для населення пізнішого часу було зрозумілішим.

Давні артефакти

Археологічні дослідження виявили значне число старожитностей: городище Снятин І (ур. Цвинтар, східна частина міста) та поселення Снятин ІІ (центр міста) належить до часів Київської Русі; поселення Снятин ІІІ (колишнє с.Микулинці, північно-західна околиця села)) належить епосі раннього заліза (VII-V ст. до н.е.); поселення Снятин IV (ур. Коло Тракторної Бригади, західна околиця) багатошарове: голіградська культура фракійського гальштату; римський час І-ІІІ ст.; Київська Русь.

Польська доба

Після переходу Галичини під владу польського короля Казимира III (1349) Снятин став центром староства. Першим старостою був Отто з Ходеча (або з Ходча, Ходецький). Тривалий час старостами у Снятині були представники роду шляхтичів Бучацьких, зокрема, Міхал «Мужило» Бучацький, його син Міхал, внук Давид. В Снятині під угодою, укладеною з молдавським канцлером Міхаєм (Михайлом), підписалися як свідки, зокрема, Бартоломей Язловецький (Бучацький) разом з снятинським та коломийським старостою — стрийком Михайлом «Мужилом» Бучацьким.

Місто перетворюється на важливий торговельний центр зі щорічними ярмарками; 1448 року отримує магдебурзьке право.

Власність феодалів, короля

У другій половині XIV ст. Галицька земля остаточно підкорена польськими феодалами. Місто перейшло під зверхність іноземних урядовців, а згодом стало власністю короля.

20 вересня 1485 року тут перебував Казимир IV Ягайлончик (1447-1492). Перебування монарха у місті ще більше посилило становище польських колоністів, остаточно зникли рештки руського права, погіршилось становище корінних мешканців.

Снятинська митниця і замок

Снятин був розташований на кордоні з Молдовою, тому саме тут діяла головна митниця на Молдавському торговельному шляху. Наприкінці XVI століття у Снятині проживали ремісники 15 професій. До 1939 року Снятин був повітовим містом.

У часи Хмельниччини в околицях Снятина діяли повстанські загони Леся Березовського, Микити Горбачека, Григорія Угорницького.

1665 року повстанці штурмом здобули місто і зруйнували Снятинський замок. Згодом замок відбудували. У 1665 році замок частково зруйнували козаки Богдана Хмельницького, коли вони штурмом здобули місто.

У 1900 році на місці замку збудовано староство.

У час Другої світової війни снятинські євреї переховувалися у підземеллі замку. У радянський період замок був занедбаний та знищений

Герб Снятина

5 листопада 1790 року грамотою цісаря Леопольда ІІ для Снятина було затверджено герб: на блакитному тлі — срібний глухий фортечний мур з трьома вежами, на якому золота літера «S» (символіка герба, вочевидь, нагадувала про назву міста).

Снятинські повстанці проти феодалізму

1457 року селяни-повстанці під проводом Лева захопили Снятин, але невдовзі зазнали поразки.

У 1490–1492 роках місто опиняється в зоні нового селянського повстання під проводом Івана Мухи (деякі історики вважають його місцевим виходцем). Влітку 1490 року біля міста Рогатин королівськими військами були розбиті основні сили повстанців, а залишки їх, на чолі з Мухою, відступили на Покуття в райони Коломиї і до Снятина, а потім у ліси Північної Буковини.

У місті під час дороги до Кракова для сходження на трон Речі Посполитої зупинявся король Стефан Баторій. 3 квітня 1576 р. Ян Димітр Соліковський (пізніший львівський латинський архієпископ) мав авдієнцію короля в місті, під час якої сказав, що «тільки католицька віра є утвердженням Польського королівства»

Наприкінці 1456 року снятинці брали участь в антифеодальних виступах селян Північної Молдови, якими керував Лев. Національно-визвольний рух снятинських міщан сприяв тому, що повстанці Мухи, підійшовши до міста в 1490 році, заволоділи ним протягом дня, незважаючи на велику військову залогу. У 1641-1648 рр. жителі Снятина знову піднімалися проти своїх гнобителів.

Мультинаціональне місто

Як і Коломия, Снятин став домом для різних етносів та національностей: русини, поляки, австрійці, німці, євреї, вірмени.

Снятин особливо вабив до себе вірмен. На початку XVIІ ст. поклали тут початок своїй колонії. У 1628 р. вони отримали право на самоврядування, що ще більше сприяло зростанню міста як важливого економічного осередку Речі Посполитої.

У 1834 році на околицях Снятина виникла німецька колонія Августдорф.

Розвитку ремесел сприяли вірмени, які почали заселяти місто з 1628 року, а розвиткові сільського господарства сприяли німці, які прибули з Баварії, Бадена, Вюртемберга, Нассау в 1777–1787 рр. (після того, як 1772 року за першим поділом Польщі Галичина потрапила під владу Габсбургів, під якою була до 1918 р.).

Це цікаво: Тютюнова фабрика у Заболотові: графська ресторація, власний зоопарк і нинішні руїни

Снятинська ратуша

Вважається однією з найгарніших, а також найвищих в Україні — її висота 50 м, і поступається лише Львівській ратуші.

Архітектор — Йосиф Шрейбер із Чернівців, будовою керував міський будівничий Антон Берка.

Збудована у стилі раннього історизму та суміші елементів неокласицизму, неоренесансу, англійської неоготики і необароко.

Вежу ратуші видно за декілька кілометрів, ще на під’їзді до міста.

Хто з відомих українців відвідував Снятин

У липні 1875  до міста в складі західноукраїнського театру “Руська Бесіда” приїхав Михайло Кропивницький. На вічі, яке відбулося у лютому 1892 року, виступали Іван Франко, Василь Стефаник, Михайло Павлик, Іван Сандуляк. В березні 1881 року, священик о. Теофіл Кобринський заснував міську читальню, яку в 1893 році було реорганізовано в читальню “Просвіти”.

Славні снятинці

В лавах Українських січових стрільців воювало 14 жителів міста. Легендарним ватажком усусусів став снятинчанин Сень Горук, герой Лисонської битви (1916), член Української Бойової Управи, член військового комітету, який підготував виступ українців 1-го листопада 1918 року, забезпечивши проголошення незалежної Західно-Української Республіки (ЗУНР). Боротьбу за молоду Українську державу в складі Української Галицької армії вело 36 вихідців повітового центру.

Снятин дав Україні і Василя Андрусяка (псевдо “Грегіт”, “Різун”), полковника, командира тактичного відтинку УПА “Чорний ліс” (Захід), нагородженого за відвагу в боротьбі з окупантами Золотим Хрестом першої кляси.

У місті народився всесвітньовідомий художник-графік Василь Касіян, лауреат Шевченківської премії.

Сучасний Снятин

В нинішні межі районного центру увійшов Августдорф (1940), Кулачин (1979) і Микулинці (1978).

Сьогодні можна з надією сказати, що час депресії Снятина вже позаду.

Місто розвивається і забудовується. Відкрито три сучасних АЗС з повним комплексом обслуговування, дві сучасні станції технічного обслуговування автомобілів, працює 72 крамниці, 5 ресторанів, 18 кафе, 2 їдальні швидкого обслуговування. Стало до ладу підприємство із випуску металодахівки. Хліб випікають 5 приватних пекарень.

Звісна річ, війна і пов’язана з нею криза поклала на паузу чимало позитивних зрушень у містечку.

І тільки знаменита снятинська ратуша все так само мовчки і звисока поглядає за плином історії, незмінно красива й горда.

Фоторепортаж сучасного Снятина

 

Джерела:

https://uk.wikipedia.org/

http://www.ua-odissey.in.ua/

Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook , Telegram та Instagram. Надсилайте свої новини на пошту  kl.informator@gmail.com 

Якщо маєте цікаві новини чи хочете замовити рекламу – телефонуйте 096 545 8237

Нагору