То було у День Конституції в Коломиї. Богдан Станіславський мав промову на форумі. Аж раптом згадав минулорічну критику щодо масового брукування і… поклав у приклад відбудову російськими окупантами Маріуполя. Врешті констатував: “Ми маємо жити повноцінним життям!” А ще наполягав, що “війна – це великі можливості”. В залі були захисники України, матері загиблих воїнів, волонтери, рідні військовослужбовців… Хто почув – знітився.
То кого ж (чи швидше що) мер Коломиї кладе нам у приклад? Як життя може бути повноцінним, коли у твоє місто все частіше у закритих домовинах повертаються захисники? І які великі можливості він бачить для вдів та матерів полеглих у цій злощасній війні?
Інформатор подає частину із запису прямого ефіру коломийської депутатки. Та одразу попереджаємо, що ми не повірили своїм вухам і перепитали очільника громади, чи точно він мав на увазі те, що сказав.
Як це було
У п’ятницю, 28 червня, ГО “Сила громади” презентувала результати соціологічного дослідження щодо потреб та якості послуг для військовослужбовців, ветеранів і членів їхніх родин. На початку міський голова тримав слово і зробив кілька незрозумілих заяв про відбудову Маріуполя і торішню критику щодо масового брукування
Нагадаємо, у перші 2 роки повномасштабної війни росії проти України Коломийська громада отримала в рази більші надходження за рахунок податків військовослужбовців. Ці кошти активно освоїли з акцентом на брукування та асфальтування, придбання комунальної техніки та службових автомобілів, а ще – премії місцевим високопосадовцям, реконструкцію площі перед Писанкою, чистку озера, стоси проектно-кошторисної та іншої документації, піар в ЗМІ, тощо).
До теми: Як Коломия витрачала кошти з податків військових на асфальтування
Тривала критика і мирні акції за підтримку захисників, вочевидь, трохи таки непокоїли коломийського міського голову. Та згадати про це Богдан Станіславський вирішив рівно перед тим, як громадські активісти мали озвучити дані про те, як оборонці України та їхні рідні оцінюють роботу установ та закладів Коломиї. Активісти зауважили, що дослідження не мало на меті когось образити, а лише виявити стан речей, щоб знати, куди рухатись далі.
До чого тут відбудова Маріуполя?
“Правда є правда, – сказав Богдан Станіславський. – І ми, ви знаєте… я порівняв наш стан з тим, коли людина, де ж щось почуває себе хворою, що треба пройти обстеження, обстежитися, а тоді вибирати лікування. Так само і ми.
Багато було розмов того року: треба бруківки чи не треба, але попри то ви бачите інформацію… все рівно десь маємо інформацію, російські новини, (що) і Маріуполь відбудовувався.
Тому ми маємо жити повноцінним життям. Ми маємо дбати про те, що війна закінчиться і люди, які зараз на Сході, вони мають бути повноцінно себе відчути тут. Це велике завдання, виклик для нас. Ми це розуміємо, але маємо робити від себе все, що (треба)”.
Хто мав наснагу слухати виступ Станіславського – реагує: вовтузиться, кашляє… З дальніх крісел – зауваження. Але Богдан Станіславський знай своє веде: війна, каже, це великі можливості і взагалі жити треба повноцінним життям.
“Розумієте, війна – це великі можливості. І це громада наша також відчула. Ми за роки війни помінялися і зробили багато чого, що в мирний час ми не могли зробити. І зараз я-от у вівторок був у Києві на форумі по відновленню. Коломия – одне з тих міст, яке є у пілотному проекті серед 12-ти міст, де буде будуватися житло (і для ВПО і для тих людей, які потребують цього житла)”
Читайте до теми: У Коломиї буде діяти комунальне будівельне підприємство
Перепрошую, що Ви мали на увазі?
У перерві журналістка Інформатора попросила уточнити: як це зрозуміти? Нам треба брати приклад з московських окупантів? Що означає ця паралель з Маріуполем. Передаємо розмову діалогом.
— Чому Ви поклали у приклад Маріуполь?
— Тому що нам треба тоже робити речі по відбудові вже, а не чекати, що буде колись…
— Ну, ми не відбудовуємося… По нас так не гатили, як по…
— Програм по відбудові є (багато, – ред)
— Досить некоректне порівняння з Маріуполем, де 0pкu відбудовують для того, щоб довести, буцімто “русскій мір” – це добре…
— Але є факт. Це є факт. Що б ми не робили, як би не казали…
Далі наша дискусія з мером зайшла про втрату людей через відсутність антидронових рушниць, комплексів та ін. Свіжа рана – у червні троє військовослужбовців з нашої авіакомендатури загинули через удар одного ворожого дрона.
Натомість рідна Коломия витрачала і досі витрачає кошти на тимчасові речі замість того, аби допомогти і посприяти ветеранському бізнесу з виробництва бойових дронів, антидронових комплексів, інших спецзасобів, які допоможуть відновити мир і зберегти захисників.
Голова відстоював позицію, що це – не функція місцевого самоврядування.
— Це не наша функція, – сказав Богдан Станіславський.
— “Не наша”, але війна – наша, і втрати – наші.
— Та я розумію, але нема технологічного рішення.
Виникає запитання: невже доріжка у Шевченківському парку більш необхідна, ніж антидронові комплекси? На це в очільника Коломийської громади одразу ж знайшлась відповідь:
“Скажіть це ветерану, який на милицях чи на колясці їде. Він що має сидіти тільки в хаті… Це ваша позиція, – сказав Богдан Станіславський. – Я більше позитивних чую відгуків зараз про доріжку в парку. На жаль, мушу йти”.
Загалом щоразу, коли в перші два роки повномасштабного вторгнення активісти вимагали збільшити фінансування на підтримку захисників, влада Коломиї мала залізний аргумент: люди просять тротуарів і доріг. Зрозуміла річ, якщо в центрі уваги міських урядників – комуналка і гроші все одно витратять на цю сферу, то містяни і селяни будуть тягнути кожен за своє. А що б було, якби міський голова у 2022-2023 роках коректно поставив питання: ось маємо нагальні потреби, а ось є вільні кошти з військового ПДФО. Робимо дороги, тротуари й площі з фонтанами чи закуповуємо захисникам з нашої громади прилади нічного бачення, дрони, спецзахист та інші важливі речі (до яких у держвлади чомусь ніяк руки не доходять)? Зрештою, на одній шальці життя оборонців і наближення миру, а на другій – файний пляц перед Музеєм писанкового розпису, масове брукування, гарячі асфальти й екстрене освоєння коштів наприкінці року. Бо щотижня ми кілька разів стаємо навколішки, зустрічаючи полеглих краян. І біди не меншає від того, що наші коліна вперлися у новесеньку бетонну плитку.
Читайте до теми: Гроші з війни: як військові у 2022-2023 р. наповнюють бюджет Коломиї
Наталка Сандецька
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook , Telegram та Instagram. Якщо маєте цікаві новини чи хочете замовити рекламу – пишіть нам на пошту kl.informator@gmail.com 
