Будівля в українському модерні й окружний союз кооператив | Історія будівлі на проспекті Грушевського, 56 у Коломиї

Деталі минувщини будинку під номером 56 на сучасному просп. Грушевського вивчав Ілля Криворучко, молодший науковий співробітник музею історії міста Коломиї. Передає Інформатор.

Будинок на теперішньому проспекті Грушевського, 56 є одним із найяскравіших представників архітектури українського модерну. Його минувшина сповнена реаліями окупацій різних держав. Тому пропонуємо розкрити таємниці зведення будівлі та подальшої діяльності в ній.

Кам'яниця біля локальки і вимоги до будівничих

Відлік історії будинку починається з офіційної постанови магістрату за 28 вересня 1928 року, а також з комісійного обстеження планів, яке було проведене 29 вересня того ж року міською владою. Це була типова процедура перед зведенням кожного будинку.

На основі цих документів 1 жовтня 1928 року дозволили будівництво двоповерхової кам’яниці на земельній ділянці площею 1 ар з кадастровим номером 1764.

За даними дозволу, зі східного і західного боку мала бути зведена вогнетривка (протипожежна) стіна, що виступало на 30 см вище рівня даху. Стіни мали бути ізольовані від фундаментів.

Покриття будинку мало бути вогнетривким, тобто з бляхи або черепиці. Сходи мали бути вогнетривкі (кам’яні), шириною 1,00 м; висота сходинки не може перевищувати 16 см, ширина – не менше 29 см. Підлога першого поверху мала бути щонайменше на 30 см вище рівня землі, з відповідним ущільненням.

Сходи, тераси та будь-які інші предмети чи частини будинку не могли виступати за фронтову лінію будинку через місце розташування – на центральній вулиці. Забудовник зобов’язаний був влаштувати тротуар перед ділянкою з кам’яних або бетонних плит товщиною 6–8 см, шириною 2,00 м, а також виконати жолоб і бордюр; на вимогу магістрату безкоштовно відступити землю під тротуар.

Так як будівля розташовувалася поблизу залізничної колії, то додатково було проведено експертизу від Польських Державних Залізниць – польського аналога «Укрзалізниці» – 20 листопада 1928 року.

Староство на основі підсумків обстеження та аналізу 12 квітня 1929 року офіційно дозволило зведення Окружного Союзу Кооператив на вул. Собєського.

Від будівничих вимагалось, аби зовнішні стіни з боку колії (Коломийської локальки) були поштукатурені, а всі дерев’яні частини та обшивка з боку мали бути оброблені засобами, що перешкоджають займанню від іскор локомотивів (водне скло або фарба «Fenix»).

До теми: Чорне золото і коломийська локалька: як попід ратушею сновигали потяги

Того ж 1 жовтня 1928 року був розроблений проєкт будівництва Н. Тимчуком.

На першому поверсі з боку вул. Собєського були передбачені в’їзд, з правого боку від якого можна дійти до коридору, дві кімнати бюро та зала засідань. У протилежному боці містився магазин, «роздільна» та каса. На другому поверсі з боку вулиці – три кімнати покою та кухня з двома балконами.

Через коридор можна було дійти до двох кімнат покою, у яких були передбачені вхід в ще одну кухню. У підвалі були передбачені пивниці.

Будинок за 148 тисяч злотих і Окружний союз кооператив

Дмитро Михайлюк, керівник торгової та фінансової дирекції ОСК та випускник Коломийської гімназії, пригадував, що вартість всього будівництва склала 148 тисяч злотих. Спочатку ціна становила 100 тисяч, але її збільшили забудовники. Н. Тимчук, який створив вищезгаданий проєкт, і керував будівництвом.

У газеті «Діло» за 4 червня 1937 року, яка розповіла про загальні збори членів ОСК, було зазначено, що під час будівництва були помилки в управлінні або фінансуванні, які спричинили господарські труднощі, борги й потребу в санації.

Частину проблем довелося виправляти в процесі фінансового оздоровлення. Ще однією проблемою під час будівництва стало те, низові кооперативи не дотримувалися вказівок закладу, тому зведення тривало два роки. Окружний Союз Кооператив перебрався до нового будинку в 1931 році.На момент зведення та подальшої діяльності директором Окружного Союзу Кооператив був Михайло Берлад (1886 – 1982).

Ось так писала «Коломия й Коломийщина» про його внесок у розвиток українського кооперативного руху на Коломийщині:

«Просторовий дім ОСК й магазини були заповнені різними товарами й сільсько-господарськими продуктами, деякі на експорт. То булла справді піонерська праця в кооперації, і з признанням треба підкреслити, що то була особлива заслуга М. Берлада».

У перші роки діяльності в цьому будинку Окружний Союз Кооператив відзначився благодійною діяльністю: за даними львівської газети «Народня справа» за 3 квітня 1932 року, саме в ОСК мало українське населення надсилати продукти за допомогою залізниці, щоб потім нагодувати гуцулів, які страждали від голоду.

Газета «Діло» за 19 серпня 1937 року повідомила про пожертву цією установою 20 злотих на «фонд ХХІ Міжнароднього протиалькогольного конгресу». У будівлі містився кооператив «Центросоюз», про що свідчить газета «Зборівські вісти» за 1 жовтня 1933 року:

«В районі Окружного Союза Кооператив Коломия вештається якийсь тип, який скупляє картони з мила Ц. С. Правдоподібно якась фабрика хоче пакувати в ці картони своє мило і в той спосіб ошукувати низові кооперативи. Просимо всіх наших Членів звернути пильну увагу, чи в районі не продається фальсифікатів мила Ц. С. і кожне своє спостереження подавати до відома Ц. С. Центросоюз».

У 1933 – 1939 роках працював там інструктором відомий франкознавець, краєзнавець та бібліофіл Іван Білинкевич (1905 – 1996).

Коломийська газета «Трембіта» за 2 травня 1937 року оприлюднила одне з небагатьох оголошень, де зазначено, що в ОСК «бляху, цемент, штучні навози, насіння конюшини і всякого збіжжя, дрова, вуголь кокс, рільничі знаряддя і інше можна набувати по конкуренційним цінам» для українських селян. Там ж зазначена адреса – вул. Собєського, 56.

Дмитро Михайлюк пригадав, що якраз у 1937 році Центросоюз почав виробляти туалетне мило. Двічі на місяць дітям з «Рідної школи» та школи ім. Т. Шевченка навпроти будівлі союз кооперативу видавали мило, шкільне приладдя та цукерки «Нова Фортуна», наголошуючи, що це українські товари.

Гуси, що заважали навчанню

У польській пресі Окружний Союз Кооператив, який містився неподалік школи ім. Конопніцької, згаданий у негативному контексті: тоді польська громада в газеті «Głos Pokucia: bezpartyjny organ polityczno-społeczny» за 5 грудня 1937 року скаржилася закладові, що він «улаштував стайню для кількох тисяч гусей, зібраних там із торговельною метою. Гуси очікують своєї черги, призначені на вивіз або забій. Кілька тисяч гусей, загнаних на тісний простір подвір’я безпосередньо біля школи, своїм ґелґотанням заглушують навіть найгучнішу розмову. Запитуємо, як у таких умовах можна навчати або слухати лекції».

Тому закликали «заборонити влаштування постою для гусей, а в інших випадках спричинення порушення спокою – суворо карати».

Керівники  Окружного Союзу Кооперативу 

Останній склад дирекції до 1939 року був таким: торгівельний і фінансовий – Дмитро Михайлюк, організаційний – Михайло Берлад, збутовий – Осип Баб'юк, заступниками були: головний бухгалтер – Микола Третяк, а заступник – Богдан Яхно.

 Перед Другою світовою війною Дмитро Михайлюк у газеті «Діло» за 9 квітня 1939 року закликав випускників Коломийської гімназії підготувати спогади з гімназйного життя, а також надіслати йому в Окружний Союз Кооператив адреси їх та своїх однокласників:

«Товариський з'їзд 4-8 кляс коломийської ґімназії з 1914 року буде в липні 1939 (докладну дату подамо в червні). Просимо Товаришів готовити матеріяли, особливо спомини шкільні воєнні та інші до Альманаха та памятки до музею-архіву, а також надсилати адреси свої і відомі адреси товаришів та – хто спроможний – зачети до 5 зол. на кошти Зїзду, на адресу: інж. Дмитро Михайлюк, Коломия, Собіського 56, ОСК. За Ініц. Гурток: Бойчук П., Бонковськй М., мґ-р Кривоносюк П., інж. Михайлюк Д., Шкрумеляк Ю».

Радянська окупація й кінець союз кооперативу

З настанням радянської окупації 1939 року ОСК припинив своє існування. Про це зазначено в газеті «Львівські вісті» за 18 грудня 1941 року:

«...большевики заінтересувались Коломиєю, щоб за одним замахом «взяти» і гуцулів. Хоч це цілком їм не перешкоджувало щоденно провадити з гір під штиками гуцулів під суд до Станиславова. Очевидно, що в Коломиї стала виходити «газета» «Червоний Прапор». Для цього скомасовано всі коломийські друкарні, а було їх до приходу большевиків около 8 менших і більших, в одну, невеличку, з одною плоскою машиною. (...) Так само знищили вони єдиний на Покутті банк «Покутський Союз», знищили теж і покутський «Окружний Союз Українських Кооператив», з його магазинами при вул. Собіського».

Однак, у часи німецької окупації в 1941 – 1944 роках ОСК продовжив свою діяльність у тій ж будівлі, про що свідчить «Календар-альманах» видавництва «Українське Видавництво» за 1943 рік. Щоправда, зазначається там нова адреса – вул. Хмельницького, 56. Газета «Воля Покуття» за 8 лютого 1942 року підтвердила, що вул. Хмельницького – це колишня Собєського:

«У звязку з ліквідацією Бюра Продажі Вугілля в Коломиї здержується до дня 15 лютня 1942 р. всякі виплати за уневажнені наряди на вуголь і дрова, виставлені до дня 10. січня 1942 р. Почавши від 16. лютня 1942, каса Управи Копалень в Коломиї вул. Хмельницького, 61 (б. Собіського) зачне повертати виплачені гроші».

«Львівські вісті» у номері за 29 травня 1942 року повідомила, що 8 та 9 травня провели нараду, скликану організаційним відділом ОСК. У ній взяли участь представники українських економічних і кооперативних установ: Окружного Комітету, «Маслосоюзу», «Народної Торгівлі», «Сільського Господаря» та українських банків із Печеніжина, Гвіздця та Яблунова. Метою наради було узгодження та впорядкування організаційно-економічного життя повіту, щоб ефективніше розподіляти фахові сили й допомагати організаціям, які цього найбільше потребують.

Після заслуховування звітів було чітко розмежовано сфери діяльності:

«Народна Торгівля» та українські приватні купці обслуговують місто, Окружний Союз Кооператив займається промислово-торговельними справами села, «Сільський Господар» відповідає за аграрну ділянку. Газета «Станіславівське слово» за 27 листопада 1942 року зазначила, що Окружний Союз Кооператив разом з «Українбанком» у період окупації німцями тісно спрівпрацював з відновленою 28 грудня 1941 року «Народною торговлею».

З приходом радянської влади це приміщення відібрали й облаштували в ньому Коломийське районне споживче товариство, райзаготоб’єднання і промкомбінат РСТ, як зазначено в «Енциклопедії Коломийщини». Це підтверджено в газеті «Червоний прапор» за 18 жовтня 1967 року. Згодом у цій будівлі містився те ж райспоживтовариство, осередок партії «Батьківщина», осідки різних приватних фірм у 1990-х та 2000-х роках. Зараз там приватні підприємства, а сама будівля збережена в доброму стані.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• Крамниці, агенції, майстерні: історія будівлі на Грушевського, 35 | Ілля Криворучко
• Тісна вулиця, що викликала дискусію в Коломиї: історія вул. Я. Головацького
• Коломия чи ні? Майже детективна історія одного фото | Ілля Криворучко
• Загублений у часі: невідомий храм на вулиці Валовій у Коломиї