Франко в кайданках, община євреїв та «криниці смерті»: історія міжкультурного села Яблунів
У центрі Карпатського регіону, на берегах річки Лючка, розляглось селище Яблунів – місце, де легенди переплітаються з історичним минулим. Багатокультурне співіснування українців та євреїв, які економічно підіймали селище – результат успішного співжиття народів. Селище залишається місцем пам’яті минулого.
Інформатор Коломия розповість історію селища Яблунів, яке було осередком єврейської спільноти.
Згідно з історичною довідкою, селище Яблунів зародилось на березі річки Лючка наприкінці 16 століття. У 1593 році польський король Сігізмунд ІІІ Ваза надав галицькому старості Станіславу Влодеку привілей для закладення на землях села Стопчатова містечка. Вже через 9 років воно отримало Магдебурзьке право, але під найменуванням Влодків. 1610 року містечко придбав шляхтич — королівський ротмістр Мацей (Матвій) Яблоновський. Опісля, приблизно через 20 років його син Ян перейменував село за своїм прізвищем - Яблунів.
Культурний осередок Яблунова: як Франко став "Каролем Срочинським"
На початку березня 1880 року Іван Франко мандрував гуцульськими шляхами. Разом із товаришем Кирилом Геником він прямував до Нижнього Березова, але дорогою зупинився у Яблунові — на смачний обід і короткий перепочинок. Здавалося б — звичайна зупинка у шинку Глікштерна. Але в той день доля приготувала Франкові не борщ і не келих горілки, а кайдани.
До шинку увійшли жандарми Домінік Капустінський і Альберт Філь. Їх насторожив незнайомець без паспорта, що представився Каролем Срочинським і показав лише проїзну карту. Франка затримали й повели на постерунок ( ред. - відділок поліції часів панської Польщі) , а згодом відправили в Коломию. Де саме його утримували — в Яблунові чи одразу в Коломийській жандармерії — залишилося загадкою.
Його арешт сколихнув не лише навколишні села, а й усе Прикарпаття. Уже 8 березня до в’язниць потрапили місцеві: Кирило Геник, селянин з Яблунова Антін Мельник, Порфирій Гладій із сусідньої Лючі. Обшуки докотилися до Шешор, до хати вчителя Миколи Колцуняка, а у Львові допитали навіть Семена Барановського.
1884 року Франко відвідав Яблунів ще раз. Зупинився в маєтку Чарторийських, де працював з архівами, зокрема, з матеріалами, що належали батькові Володислава Федоровича. Його перебування в селищі, зокрема опис маєтку, увійшло до його щоденника.
Борці за українську незалежність
«Яблунівські криниці смерті» - 5 криниць, в яких було віднайдено останки в'язнів з тюрми Яблунівського НКВД. Криниці, які замість води зберігають кістки і тінь жаху. Саме в ці темні провалля НКВД кидало закатовані тіла в'язнів — не лише воїнів УПА, а й простих селян, яких підозрювали у співучасті з повстанцями.
Перед смертю їх не просто вбивали — їх знищували фізично і морально. Людей морили голодом, ламали долі у підвалах тюрми, забивали до смерті прикладами рушниць, вбивали цвяхи в очі, ніздрі, хребет… Після тортур мертві тіла скидали в криниці, аби навіки заглушити крик правди.
У серпні 1990 року коломийський осередок товариства «Меморіал» розпочав розкопки. Земля повернула свідчення звірств: зв’язані колючим дротом тазові кістки, переламані ребра, знівечені черепи, вибиті зуби й відірвані пальці... Все це — мовчазна мова кривавого тоталітаризму.
Під час розкопок було знайдено останки 74 осіб. Серед них — сотенний УПА Дмитро Негрич («Мороз»), стрілець Дмитро Кунинич («Калина»), повстанці Михайло Симчич («Карпо»), Михайло Урбанович («Сивий»), а також тіла героїв, полеглих у травні 1948 року разом із сотенним Юрієм Долішняком («Білий»).
Яблунів Єврейський
Цікавим є те, що на початок 18 століття, одна із найбільших спільнот Яблунова була єврейська. Вперше їхнє перебування на цих землях було задокументовано у 1717 році у списках платників податків. Сума, яку вони були зобов’язані платити складала 266 злотих.
Згодом єврейська громада «набирала обертів»: відкрили власну школу, майстерню з виробництва сіток для волосся і перук. До Першої світової війни євреї були власниками понад десять таверн, з яких після війни залишилось тільки дві.
Перед і в часи Голокосту вся економіка «трималась» на ремісниках, кравцях, м’ясниках, шевцях. Всі вони за походженням – євреї. Проте з приходом німців їх почали переслідувати й ліквідувати.
Сьогодні на околицях Яблунова стоїть "німий свідок" — єврейський цвинтар. Більше ніж 300 мацев — надгробків, збереглися від XVII століття. Камінь з написами на івриті — це остання молитва громади, яка була, творила і зникла, залишивши після себе світло.
Зберігаючи всю історичну пам’ять, ми не лише вшановуємо минуле — ми формуємо майбутнє, гідне тих, хто жив, творив і боровся на цій землі.
Підготувала Віолетта Павлюк
Читайте нас у Facebook
