На вузькій вуличці Пекарській навіть корінні коломияни не часто помічають красу, що причаїлась у фасадах історичних будинків. Дослідник і краєзнавець Степан Андріїшин зазначає, що вулиця Пекарська належить до давньої Коломиї. А також згадує, що у колишніх ілюстраціях знаходив відомості, що на вій вулиці у період Середньовіччя було до 150 пекарів. Особисто ми були заскочені тим, що роками не помічали дивацького слоїка на аттику (надбудовою над карнизом) будівлі №5 на цій вулиці. Що воно таке і які історії приховують ці довгі високі мури на Перкаській? Про це розпитали коломийського краєнавця Іллю Криворучка.
Кутовий двоповерховий будинок на вул. Пекарська біля синагоги є довжелезний і, на перший погляд, не викликає жодного інтересу. Однак,якщо копнути історію значно глибше, там вирувало життя з крамницями і пекарнею. Розповімо про це детальніше. Давньою адресою будинку була вул. Мнихівка, а згодом Пекарська, 5.
Читайте до теми: Краса, до якої треба здійняти голову: 180 метрів вулицею Пекарською в Коломиї
В оголошенні газети “Prawda Kołomyjska” за 25 вересня 1932 року прямо зазначається, що це кутовий будинок: “Kołomyja, ul. Piekarska, 5 (narożny dom)”. У будівлі ще з 1920-х років діяла пекарня Мортко Якуба Барт (Mortko Jakob Barth). Про це свідчить шематизм та календар "Kołomyjanin" за 1925 рік.

Пекарня родини Бартів існує ще з часів Австро-Угорщини, бо в довіднику “Österreichischer Zentralkataster sämtlicher Handels-, Industrie- und Gewerbebetriebe” за 1903 рік згаданий, імовірно, родич Мортка Барта Лейб у списках пекарів. Відомо лише, що вона діяла і в 1930-роках, судячи з адресової книги “Księga Adresowa Polski (wraz z W. M. Gdańskiem)” за 1930 рік. Подальша доля пекарні, як і її власників, залишається невідомою.
У часи Австро-Угорської імперії, як зазначено в газеті “Gazeta Kolomyjska” за 4 листопада 1905 року, розташовувалася філія кравецької майстерні Леона Ґодта. У будинку, як можна дізнатися з останнього джерела, також містилася кравецька майстерня Б. Рейха.
У 1931 - 1933 роках, судячи з телефонних довідників “Spis abonentów Państwowych…” 1931/1932 та 1932/1933 років, знаходився магазин із продажу нафтових продуктів. Власниками були А. Сіппельштейн та Р. Остерзетцер.

У газеті “Prawda Kołomyjska” за 25 вересня 1932 року було опубліковано таке оголошення:
“Першокласна майстерня корсетів пропонує: корсети (фреголі), поясні корсети (бьодрівки), бандажі для вагітних, а також різноманітні інші вироби та нагрудники за найновішими фасонами з найкращих матеріалів за дуже доступними цінами”.
Власницею була Р. Нідерхоффер.
У ще одній газеті “Tygodnik Pokucki Zjednoczenie” за 23 вересня 1934 року зазначено, що в будинку містилася фірма Юзефа Дубеля, яка пропонувала верхньосілезьке вугілля “найвищої якості”, яка “рекомендується на зимовий сезон”.
Після Другої світової війни, найімовірніше, будинок став житловим.
Це єдина давня світлина, яка пов’язана з давнім будинком, була зроблена в 1961 році. Оприлюднив її Богдан Мондрик у спільноті “Ретро Коломия - Retro Kołomyja”.

Нині на нижніх поверхах будівлі діють комерційні приміщення, а другий та третій поверх - житлові квартири та готельні апартаменти.
Відтак графічний елемент на аттику будинку №5 залишається загадкаю. Можливо, то і справді банка, наприклад від варення, яке використовували у випічці, а може, окраєць хліба. Якщо у вас є власні припущення, що архітектори та замовники будівлі вклали у цей символ на надбудові, то діліться з нами своїми думками у коментарях.

І. Спалені та відбудовані: якими були перші вулиці Коломиї?
ІІ. Коломийські будинки з історією
ІІІ. Місце страт і зміни влад: історія площі Відродження в Коломиї