На початку XX століття Коломия поступово відкривала для себе нове мистецтво — кінематограф. Рухомі картинки, які спершу здавалися дивовижною технічною новинкою, швидко стали частиною міського дозвілля. Кіно демонстрували в громадських залах, а згодом у місті з'явилися спеціальні кінотеатри. Іноді нове мистецтво буквально витісняло з приміщень традиційний театр.
Зараз, з погляду прожитого століття, ми знаємо, що жодні рухомі картинки не змогли вбити театр у Коломиї.
Та все ж цікаво дізнатися, як кіно обживалося в покутській столиці. І допоможе збагнути це Інформатор Коломиї за матеріалами книги Богдана Волошинського "Де в Коломиї мешкала Мельпомена"
Частина 5
На зламі XIX–XX століть кінематограф поширювався європейськими містами. Коломию також полонила ця нова мода.
Перші кіносеанси не мали окремих приміщень, покази здійснювалися пересувними апаратами або в загальних міських залах за допомогою тогочасних кінопроєкторів.
Чи можете собі уявити, як місцевий люд захоплено споглядав живі картинки з далеких країв, де незвичні одежі, перебільшені почуття й дивацькі сюжети полонили уяву?
Похід в кіно був подією, яка не кожному по кишені.
Минуло зовсім небагато часу відтоді, як брати Люм'єр у грудні 1895 року влаштували свій знаменитий комерційний кінопоказ у Парижі, а рухомі картинки вже могли побачити й мешканці Коломиї.
На початку ХХ століття кінематограф поступово ставав частиною культурного життя міста над Прутом. До його розвитку долучилася й родина відомого коломийського видавця Михайла Білоуса. Зокрема, його син Корнилій відкрив кінематограф, у якому демонстрували картини релігійного, наукового та розважального змісту. Як повідомляла місцева преса 1911 року, кіносеанси відбувалися щодня з 18:00 до 22:00.
Кінематограф швидко здобував популярність. Уже напередодні Першої світової війни, у 1914 році, в Коломиї працювали чотири кінотеатри — «Сокіл», «Олімпія», «Геліос» і «Корсо».

Одним із піонерів кінематографічного життя Коломиї став Михайло Білоус. У 1908 році він відкрив кінопокази у своєму будинку, який перед тим використовувався аматорськими театральними колективами.
У згаданій історичній праці зазначено, що кінотеатр Білоуса працював у місті понад чотири десятиліття. Його історія простежується до першої половини XX століття.
Водночас точну адресу, дати подальших змін і остаточного припинення роботи цього закладу варто встановлювати за додатковими джерелами.
Серед ранніх коломийських кінотеатрів згадується також «Pathé». Сама назва пов'язана з відомим європейським кінематографічним брендом, який набув популярності на початку XX століття.
Даних про «Pathé» у тогочасній пресі наразі віднайти не вдалось.
Особливо цікавою є історія будівлі теперішнього Коломийського драматичного театру.
Споруджений у 1912–1914 роках для польського ремісничого товариства «Gwiazda» будинок мав простору залу, яку можна було використовувати для різних культурних заходів.
Під час Першої світової війни будівля пережила зміну призначення.

У червні 1917 року голова товариства Антон Віммер ініціював реконструкцію зали під кінотеатр. Роботи виконали з дозволу тодішньої окупаційної влади.
До приміщення добудували спеціальну кінобудку — місце для проєкційного обладнання.
Це важлива архітектурна деталь, яка нагадує про часи, коли кінематограф вимагав не тільки екрана, а й окремих технічних пристосувань.
У міжвоєнний період кіно залишалося частиною культурного життя товариства «Gwiazda». Згідно з описом його садиби за 1925 рік, поряд із театральною залою, бібліотекою та іншими приміщеннями функціонувало й кіно.
Ще один важливий епізод пов'язаний із 1913 роком. Тоді у Коломиї відкрили кінотеатр «Helios».
Його появі передувало пристосування приміщення для нового виду видовищ. За даними історичної праці, до облаштування зали був причетний львівський інженер Юзеф Яскульський, який уклав відповідні домовленості щодо оренди зали Каси щадничої у вихідні.

В історії кінематографа назва «Helios» асоціювалася із сонцем — символом світла, що було особливо промовистим для нового мистецтва, побудованого на проєкції світлових зображень.
Для містян поява нового кінотеатру означала розширення можливостей відпочинку. Водночас кіно ставало конкурентом театру: люди отримували змогу обирати між живою грою акторів та екранними історіями.
Кінематографічна історія Коломиї пов'язана не лише з будівлею товариства «Gwiazda». У різні періоди покази фільмів проводили й у приміщеннях, які використовували для громадських зібрань, концертів і театральних постановок.
Одним із таких культурних осередків був Сокільський дім. Тут кінематограф співіснував із громадською, спортивною та театральною діяльністю.
Таке поєднання було характерним для тогочасного міста: одні й ті самі зали могли служити майданчиками для концертів, вистав, зборів і кіносеансів.

Коломийська історія кінопоказів демонструє, як швидко змінювалися форми міського дозвілля.
У будівлях, де спочатку планували громадські зібрання або гімнастичні заняття, облаштовували простори для мистецтва. А в залах, де грали актори, з'являлися кіноекрани.
Кіно не знищило театральне життя міста, але суттєво вплинуло на нього. Частина приміщень змінювала своє призначення, а театральним колективам доводилося шукати нові сцени.
Історія перших коломийських кінотеатрів ще не розкрита повністю. Для її відтворення потрібні старі афіші, газетні оголошення, архівні документи, фотографії та спогади містян.
Проте вже відомі факти дозволяють побачити Коломию не лише як місто давніх театральних традицій, а й як один із осередків ранньої кінематографічної культури Покуття.
Читайте до теми: Від гімнастичного товариства до філармонії: як коломийський «Сокіл» став домом для мистецтва
Ваша пробна версія Premium закінчилася