Від «Центральної» до «Карпат»: історія будинку на розі Театральної та Валової у Коломиї
А чи знали ви, що у Коломиї ще 100 років тому діяв фешенебельний заклад для заможних. Тут у різні часи можна було пограти у карти та більярд, потанцювати, смакувати заморожену каву та різні делікатеси.
Історію красивого будинку на розі вулиць Театральна- Карпати розповість Інформатор Коломиї.
Тут діяли популярна кав’ярня, ресторан із танцювальним залом, модний бар, радянський завод, готель і проєктні установи.
Історію будівлі описала дослідниця Мирослава Кочержук у книзі «Про що мовчать коломийські будівлі».
Споруда, зведена для міського товариства
Імпозантний будинок звели 1896 року. За припущенням дослідниці Мирослави Кочержук, його від початку проєктували як ресторан або заклад подібного призначення. На першому поверсі містився просторий зал площею понад 100 м².
На початку ХХ століття тут уже працювала кав’ярня «Центральна», власником якої був Гіршгорн. Заклад став одним із осередків громадського та інтелектуального життя Коломиї.
Онук коломийського бургомістра Альфред Марілл, згадуючи місто початку століття, писав, що саме в кав’ярні Гіршгорна вирувало міське інтелектуальне життя. Відвідувачі приходили сюди не лише по напої та страви. Тут спілкувалися, обговорювали міські справи, грали в карти й більярд.
Кав’ярню могли дозволити собі переважно заможні коломияни. Для них вона була місцем зустрічей, відпочинку та світського спілкування.
Осип Шпитко й коломийська богема
Серед відвідувачів закладу був український та бразильський письменник, публіцист і сатирик Осип Шпитко, відомий також під псевдонімом Гриць Щипавка.
Під час проживання в Коломиї він мешкав у будинку Кирила Трильовського навпроти кав’ярні. За спогадами сучасників, Шпитко міг годинами грати в більярд. Для нього це було не лише захопленням, а подекуди й способом заробітку.
Його товариші згадували письменника як яскраву, суперечливу й талановиту людину, довкола якої постійно гуртувалося товариство.
Як будинок ледь не вибухнув
У роки Першої світової війни споруда могла бути знищена.
Після окупації Коломиї російські військові розмістилися в просторому залі кав’ярні. Перед сном вони загасили велику люстру, однак не перекрили подавання газу.
У будівлі, як і в інших закладах центральної частини міста, діяло газове освітлення. Після згасання вогню газ продовжував надходити до приміщення. Зала поступово наповнювалася ним, тоді як солдати спали на підлозі.
Будь-який відкритий вогонь міг спричинити потужний вибух. Крім того, військові ризикували отруїтися газом уві сні. Трагедії вдалося уникнути завдяки місцевому мешканцю, який зайшов до приміщення. Солдатів і будинок урятували.
Новий власник і повоєнне відродження
У період існування Західноукраїнської Народної Республіки кав’ярню придбав Адольф Розенманн. До цього він володів подібним закладом «Рояль» на тодішній вулиці Ягеллонській — нинішній вулиці В’ячеслава Чорновола.
Про зміну власника в березні 1919 року повідомляли місцеві часописи. Навіть у складний воєнний час доля одного з найвідоміших коломийських закладів залишалася важливою для містян.
Після війни «Центральна» відновила роботу. 1 травня 1922 року кав’ярня відкрила веранду з електричним освітленням. Відвідувачам пропонували морозиво різних сортів, заморожену каву, львівське та дятьковецьке бочкове пиво, а також польські й закордонні газети та журнали.
Завдяки асортименту й обслуговуванню заклад знову став популярним серед коломиян.
Ресторан «Рома» і танцювальний зал
Імовірно, у другій половині 1920-х років заклад змінив назву. У газетах та міських довідниках він почав фігурувати як кав’ярня і ресторан «Рома».
На початку 1930-х років перший поверх будинку реконструювали. У 1932 році місцева преса анонсувала перетворення закладу на сучасну цукерню та ресторан із вишуканим баром.
Особливістю оновленої «Роми» стала танцювальна зала заввишки близько чотирьох метрів. Її облаштували паркетом, вентиляцією та сучасним для того часу освітленням. Простір міг умістити близько ста пар танцюристів.
Газети називали заклад місцем, яке мало привабити міську еліту та гостей Коломиї.
«Амерікен бар» — модний заклад міжвоєнного міста
8 жовтня 1932 року при ресторані «Рома» урочисто відкрили «Амерікен бар». Вхід до нього облаштували з тодішньої вулиці Красінського — з боку сучасного проходу до Вічевого майдану.
Реклама обіцяла відвідувачам музику, танці та світлові ефекти. У закладі грав оркестр під керівництвом музиканта на прізвище Шварц, якого преса називала добре знаним у кав’ярняних колах.
Наприкінці 1930-х років оновлений «Амерікен бар» запрошував коломиян на виступи гурту братів Пацьорковських. Для кращого звучання музиканти використовували спеціально сконструйований мегафон, що на той час могло бути технічною новинкою для міста.
Ціни в закладі, за повідомленнями преси, не були надто високими. Водночас «Рома» залишалася переважно місцем відпочинку заможної публіки.
Старші коломияни згодом згадували, що підлітки іноді підглядали за танцями крізь шпарини в заслонених вікнах ресторану.
Другий поверх будівлі, ймовірно, займали житлові або службові приміщення для власників і працівників.
У танцювальній залі запрацював завод
Після Другої світової війни радянська влада кардинально змінила призначення будинку. Колишній осередок міського дозвілля пристосували під плодоконсервний завод.
Виробництво діяло тут приблизно десять років — щонайменше до 1957 року. Цехи розмістили навіть у колишній танцювальній залі з паркетною підлогою.
Підприємство використовувало також другий поверх, де були виробничі приміщення, кабінети та, імовірно, службове житло.
Так будівля, у якій десятиліттями зустрічалися, танцювали й слухали музику, стала промисловим об’єктом.
«Карпати», готель і проєктний інститут
Згодом споруду знову перепрофілювали. На першому поверсі відкрили ресторан «Карпати», а на другому — однойменний готель.
У 1970-х роках у будинку розміщувалися проєктні майстерні. Пізніше тут працював Державний науково-дослідний та проєктно-вишукувальний інститут «НДІпроектреконструкція».
Упродовж своєї історії будівля неодноразово змінювала функції, однак зберегла впізнаваний фасад. Він пережив дві світові війни, виробничий період і численні перебудови.
Сьогодні цей будинок є не лише архітектурним елементом середмістя. Це матеріальний літопис Коломиї — від кав’ярняної культури австрійської доби та міжвоєнних танцювальних вечорів до радянської індустріалізації й пізніших міських установ.
Сьгодні
Нині історія цієї розкішної будівлі вирішується прямо на наших очах. Після довгого простою та затоплення приміщення на першому поверсі власник Ігор Мар'янський готує під супермаркет.
Для цього робочі вибивають дверний отвір на зрізі будинку. Власник стверджує, що в такий спосб відновлюють історичний вигляд будівлі.
Білше про це читайте у статті У фасаді історичної будівлі в центрі Коломиї вибивають двері
Площами на другому поверсі досі розпоряджається міська рада, кімнати пустують після виселення з них виконавчої служби, товариства "Просвіта", міської архітектури та телеканалу "РАІ".
Те, що попередні постояльці залишили по собі у цій зграній споруді викликає огиду: пляшки, купи паперу, сміття, одяг та посуд. Усе розкидане навсібіч.
Більтше - у статті Гори сміття, портрет Ющенка та проламані стелі: як нині виглядають приміщення над рестораном "Карпати"
Проте міська влада має намір продати ці приміщення з аукціону. Відповіднеий проєкт рішення виносили на липневу сесію, та відклали на наступне засідання.
Ми працюємо завдяки підтримці читачів
