Народний дім, що став музеєм: театр на 670 місць, який залишився на кресленнях
Коломийський Народний дім мав стати великим комплексом із театром, музеєм, бібліотекою, бурсами та помешканнями. Театральну залу проєктували на 670 глядачів. Однак із грандіозного задуму вдалося звести лише праве крило.
Цикл статей за матеріалами книги Богдана Волошинського
Частина четверта
На межі XIX–XX століть галицькі міста почали споруджувати українські Народні доми — культурно-освітні й мистецькі осередки з театральними залами. Коломия також взялася за власний дім і власну сцену.
1892 року українська спільнота розпочала підготовку: завезла каміння для фундаменту та придбала ділянку на вулиці Костюшка, нині Театральній, 25. Того ж року загальні збори товариства «Руський Народний Дім в Коломиї» затвердили програму майбутньої будівлі з театрально-актовою залою.
У 1894–1895 роках на замовлення отця Йосафата Кобринського архітектори Луціян Бекер і Діонісій Кшичковський розробили проєкт. Він передбачав залу на 670 місць із парадним входом з вулиці Тараса Шевченка.
Архітектор Віктор Проскуряков називав це рішення подібним до функціональної організації театру фундації графа Станіслава Скарбка у Львові. Зала мала бути в центрі композиції, а сценічна частина — на головній осі споруди. Водночас Народний дім задумували не як бізнес, а як гуманітарний осередок.
Крім театру, тут планували приміщення для культурних товариств, казино, музею та бібліотеки. На другому поверсі мали діяти дві чоловічі й одна жіноча бурси для бідних учнів і ремісників. Передбачали також кімнати для винайму, крамниці, ресторан, склади та гостьові апартаменти.
Будівництво тривало у 1895–1902 роках, але коштів вистачило лише на праве крило — третину проєкту. У ньому влаштували дві невеликі актові зали: більшу на першому поверсі розміром 15,7 на 5,9 метра і меншу на другому — 15 на 6,3 метра. Велика театрально-актова зала залишилася на кресленнях.
До задуму намагалися повернутися. 21 травня 1927 року управа Народного дому вирішила збирати пожертви на добудову й відкрила рахунок у банку «Покутський союз». У новій частині хотіли розмістити національний музей Покуття, театральну залу, ремісничу та гімназійну бурси й інші культурні установи. Та грошей знову не вистачило.
Дві наявні зали пристосували до вистав, концертів і громадських зібрань. Для масштабних подій орендували міську театральну залу у Щадничій касі. У Народному домі відбувалися лекції, вечорниці й концерти. Свої події влаштовували «Коломийський Боян», «Родина», «Просвіта» і «Союз українок», діяв осередок товариства «Сокіл».
Великої сцени, задля якої замислювали будинок, Коломия так і не отримала. Проте навіть третина Народного дому стала простором українського культурного життя — не тим, що було намальовано на кресленнях, але тим, що вдалося збудувати.
Цикл підготовлено винятково за матеріалами наданих сторінок книги Богдана Волошинського «Де в Коломиї мешкала Мельпомена». Розділ про Народний дім на фото закінчується посеред речення на сторінці 23, тому стаття охоплює лише завершені й читабельні фрагменти.
