Сімсот місць і сцена без оркестрової ями: головна театральна зала давньої Коломиї
Наприкінці XIX століття Коломия отримала залу, про яку давно просили актори й публіка. Вона вміщувала до 700 глядачів, мала сцену з механізмом зміни декорацій і стіни, розписані знаним художником. Однак будували її не як окремий театр, а всередині Щадничої каси.
Цикл статей Інформатора Коломиї за матеріалами книги Богдана Волошинського
Частина 3
У 1880-х театральне життя Коломиї пожвавилося. Містом гастролювали мандрівні театри, виникали аматорські гуртки, вистави давали при читальнях та у приватних будинках. Потреба у великій залі ставала дедалі гострішою.
Окремого театрального будинку так і не звели, тож приміщення запланували у новій Щадничій касі на розі вулиці Костюшка — нині Театральної, 27. Спорудження завершили наприкінці 1892 року. В одній будівлі поєднали фінансову установу та театральну залу з допоміжними кімнатами.
Щадничу касу посвятили 9 грудня 1892-го, а залу відкрили 6 січня 1893 року комедією Александра Фредра «Помста». Її зіграли місцеві аматори разом із львівськими та станіславівськими артистами.
Зала вміщувала до 700 осіб. Сцена мала механізм зміни декорацій і суфлерську будку, але не мала оркестрової ями: музиканти сиділи перед сценою. Стіни прикрашали розписи Валеріана Крицінського з портретами драматургів Яна-Непомуцена Камінського та Александра Фредра.
До Першої світової тут часто виступав Руський народний театр товариства «Руська бесіда». 1905 року його очолював Микола Садовський. Від 1911-го у залі працював український аматорський театр імені Івана Котляревського, який не припинив діяльності й після початку війни.
Після Першої світової тут грали місцевий Народний театр імені Тобілевича, Український Чернівецький театр Михайла Онуфрака, приїздили Наддніпрянський театр, театр Василя Коссака, Український народний театр Йосипа Стадника, театр імені Тобілевича Миколи Бенцаля та «Заграва» Володимира Блавацького.
1938 року в Коломиї театри імені Тобілевича та «Заграва» об’єдналися в Український народний театр імені Івана Котляревського. Його першою виставою стала «Маруся Богуславка», показана 7 вересня у залі Щадничої каси.
Будівля пережила кілька окупацій. У 1939–1941 роках тут працювала російська окупаційна адміністрація, згодом містилася прикордонна комендатура, а в 1944–1990 роках — Гарнізонний будинок офіцерів Радянської армії.
9 серпня 1990 року споруду повернули місту для Палацу культури й мистецтв «Народний дім». Колишня міська театральна зала знову стала сценою для коломийських колективів, концертів, урочистостей і фестивалів.
