Син сотенного УПА Мирослава Симчича служить у 3 ОШБр і в інтерв'ю розповів, як батько відреагував на повномасштабну війну
Ігор "Вітер" Симчич - син легендарного сотенного УПА Кривоноса (Мирослава Симчича) пішов добровольцем у військо. Нині він офіцер психологічної підтримки персоналу у 3-ої ОШБр. Каже, до війни почувався кволим, навіть застарим, але все змінилося після заклику Залужного. У своєму інтерв'ю Вітер розповів, чому сотенний УПА зрадів, коли почалась повномасштабна війна.
"Бути сином легендарного повстанця накладає певну відповідальність", - каже Ігор Симчич.
І пригадує, як настанови батька і розуміння свого статусу формували його ставлення до війни.
"Коли в 14-му році почалась війна я почувався старим, хворим... - розповідає Ігор Симчич. - Все життя готувався до війни, а коли вона почалася, мені вже було під 50, і в мене вже були свої болячки. Я думав що війна - це справа молодих. В нас була армія і були добровольці. Молоді пішли. Я думав, що моє завдання - це підтримувати їх, допомагати. А вже воювати я застарий. Проте цю думку змінила повномасштабна війна. Коли генерал Залужний виступив по телевізору, щоб кожен мужчина який може тримати зброю, нехай прийде і її візьме. І я пішов".
Ігор розповідає, що в радянські часи цікавився історією, проте вступити на цей факультет йому було зась:
"На історичний факультет дітям політв'язнів не можна було вступити, тому я пішов у політехнічний".
За його словами, коли почалась повномасштабна війна Мирослав Симчич навіть зрадів, сказав, що тепер все тепер мozкaлям кінець, "тепер ми їх знищимо".
Також розповідає, що його легендарний батько завжди підтримував контакт з добровольцями, ще з 2014 року.
"Він (Мирослав Симчич, - ред.) казав, що ми почали і ми вам передали наш прапор, а ваша справа його нести.
Ігор також розповів, як батько потрапив в УПА:
"Спершу він пішов в юнацтво ОУН, він був у підпіллі. Вони виконували бойові завдання, коли він навчався в Коломиї під час німецької окупації. А потім його просто покликали в УПА, і він пішов стрільцем, згодом став кулеметником, потім його на підстаршинські курси взяли, далі старшинські. Так він став офіцером".
У своєму інтерв'ю син легендарного сотенного розповів цікаву річ, адже і справді більшість українців думають, що упівці жили в криївках, під землею.
"Ц не так, - каже Ігор зі слів батька. - Більшу частину часу, в тому числі зимою, вони проводили по хатах. Була сітка ОУН, яка займалася розквартируванням, в кожному селі був свій ставничий, він розприділяв певні будинки, і вони знали, до кого можна зайти переночувати. Вони надовго не залишалися"
Хоча маємо розуміти що Мирослав Симчич воював до 1948 року, і це були інші умови, а після цього ситуація ускладнилася: упівцям дійсно довелося перейти у повне підпілля, в конспірацію. На той час Мирослав Симчич уже був в ГУЛАГу. А після проголошення незалежності Мирослав Симчич відмовився від пропозицій йти в політики, як інші дисиденти, він ніколи не брав участь у виборах і присвятив себе громадській роботі в ОУН.
Цими лісами колись вів за собою своє військо легендарний Кривоніс, нині тут боронить рідну землю його син. З покоління в покоління українці відстоюють свою свободу і стоятимуть, поки не досягнуть мети.
Дивіться нас в YouTube
