У Коломиї триває дискусія щодо перейменування вулиць, названих на честь російських діячів. Наразі міська рада тільки запропонувала до обговорення зміну назв 14-ти вулиць міста. Проте ще на квітневій сесії з цього приводу в депутатів було чимало запитань без відповіді. Зокрема досі невідомо, які нові назви пропонують міські урядники. Але можна згаяти час очікування з користю, до прикладу, пропонуємо згадати, як ці вулиці називалися до радянського періоду.
І сьогодні на черзі дослідження Інформатора – вул. О. Пушкіна.
Нагадаємо, що в Коломиї нові назви планують дати 14-ти вулицям: Андрія Сахарова, Антона Чехова, Героїв Бреста, Доктора Пирогова, Івана Шарлая, Іллі Рєпіна, Михайла Білоскурського, Олександра Пушкіна, Михайла Лермонтова, Олександра Скрябіна, Петра Козланюка, професора Філатова, Федора Достоєвського, Перемоги, Михайла Глінки і навіть однофамільця міського голови – режисера Костянтина Станіславського.
Висловити свою думку можна ТУТ.
Історія вулиці О. Пушкіна
Первісна назва – вулиця Станіслава Баґінського, польського художника, автора картин здебільшого військової тематики.
Краєзнавець Степан Андріїшин у книзі “Вулиці старовинної Коломиї” стверджує, що вул. Пушкіна належить до давніх вулиць, що були забудовані на початку ХІХ століття німецькими колоністами. Колонія мала назву Баґінсберґ.
Читайте також: Історія переіменувань: вул. Андрія Сахарова
Але в період І світової війни солдати царського російського війська зруйнували Баґінсберґ, спаливши більшість добротних будівель. У радянський період велику частину вулиці з північного боку було відведено під забудову корпусів заводу “Сільмаш”.
Західна частина вулиці – від криниці, що навпроти вулиці Довгої – з 1919 року мала назву Ґрунтова. Але 1919 року але жовтня 1939 року вулиці надали назву Пушкіна довжина вулиці 2073 м.
Також існує окреме дослідження коломийської німецької колонії.
Баґінсберґ — німецька колонія у Коломиї (1818—1940). Виникла на так званому станіславськім передмістю (тепер вул. Б. Хмельницького, О. Пушкіна, Б. Лепкого, частково С. Петлюри), на ґрунтах колишньої монастирської юрисдикції Мечиківка (Менчиківка), що півколом тягнулася від Воскресинців до П’ядик.
Читайте до теми: Що робити з документами при перейменуванні вулиці.
Цікаві факти:
1818 М. Баґінська уклала з цими колоністами угоду, згідно з якою кожна родина отримувала по 10 морґів землі на постійне використання. Кожен колоніст повинен був відпрацювати щороку на панщині 14 днів, сплачувати податки натурою і грошима. Куратор громади (голова) отримав у безкоштовне користування землею, а вчитель — 4 морґи землі, їх також звільняли від сплати чиншу та панщини. Так і виникла німецька колонія Баґінсберґ, названа на честь Баґінських і в перекладі ця назва означала «гори Баґінських» чи «верхи Баґінських».
Поселенцям була гарантована державна допомога у будівництві будинків та в устаткуванні промислових виробництв.
Для рільництва була обіцяна відповідна орна земля, селянський житловий будинок, стайня, сарай, комора, а також звільнення від фінансових та натуральних податків протягом десяти років і шести – від панщини. Зокрема, для німецьких колоністів панщина була замінена певним строком відробітку на користь австрійської держави або фінансовим еквівалентом. Так, в 1871 р. відробіток в колоніях становив – в Полівцях 83 дні/рік, згодом цю межу зменшили до 25 днів, а в колонії Багінберґ вона становила – 40 днів[1].
По скасуванні панщини Баґінсберґ підпорядкували міській громаді Коломиї. Відтак панщина була замінена певним строком відробітку на користь австрійської держави або фінансовим еквівалентом. Так, в 1871 р. відробіток в колоніях становив – в Полівцях 83 дні/рік, згодом цю межу зменшили до 25 днів, а в колонії Багінберґ вона становила – 40 днів.
У 1869 протестантська — лютеранська — громада Баґінсберґа дістала статус самостійної релігійної громади, яка охоплювала й інших коломийських протестантів, які до того часу належали до протестантської громади міста Чернівців.
У січні 1940 всі німецькі колоністи Коломиї виїхали до Німеччини. Школу їхню використали як пересильний пункт для репресованих осіб в часи СРСР (1940-ві), згодом — під автошколу. «Німецький дім» згорів, у молитовному будинку в радянські часи був склад льону, згодом склад підприємства «Коломиясільмаш», від 1997 — церква УГКЦ святого Миколая на вулиці Симона Петлюри.
З житлових будівель зберігся будинок — вілла Шмаленберґів, які були добрими стоматологами.
Інформацію підготувала Наталка Сандецька
