Гортаючи сторінки історії Коломиї, дізнаємось чимало цікавого про наше місто. До прикладу, мало хто може знати, що у Коломиї розміщувалась одна із головних князівських фортець, яка стала першим укріпленням давнього міста.
Сьогодні Інформатор пропонує дізнатися її історію з досліджень краєзнавця Степана Андріїшина.
Зі сторінок галицької історіографії довідуємось, що всередині ХІІ ст. галицький князь Ярослав Осмомисл (1153 – 1187) розширив кордони своїх володінь до Нижнього Дунаю, де заклав місто Малий Галич (тепер м. Галац у Румунії), і 1158 р. руські, угорські та польські князі підтвердили за ним право володіти тими землями. Головною транспортною магістраллю, яка зʼєднувала тодішнє столичне місто Галич із землями Подунавʼя, була Берладська дорога, відома в архівних джерелах ще як Волоський, Молдавський чи Воловий шлях. У Коломиї, в її західній стороні, ще й досі зберігається її первісний напрям під назвою Стара дорога.
Як подають археологічні дослідження, Коломия історично привʼязана до Берладської дороги. Це був давній сухопутній торговий шлях, яким ішли великі купецькі валки, не раз і до 300 возів. Їхали вони зі Львова через Галич, Коломию, Снятин на Волощину і Дунай, почерез міста Ясси і Берлад, що на теренах теперішніх Молдови і Румунії. Дорога була довга й небезпечна, на якій не раз появлялися грабіжники як зі сторони буджацьких татар, що селилися тоді десь на Подністровʼю, так і з-за Пруту, звідки купців не раз підстерігали угорські нападники. Для надійного захисту як власного, так і численного зарубіжного купецтва з Польщі, Німеччини, Литви Ярослав Осмомисл тоді ж, в середині XII ст., побудував уздовж Берладської дороги на лівому березі Пруту чотири військові фортеці – у Коломиї, Олешкові, Снятині та в Ленківцях (теперішні Чернівці, що на лівому березі Пруту), які охороняли Попрутську лінію оборони на південно-західній стороні Давньоруської держави. Археолог Б. Томентук, який безпосередньо досліджував майже кожну з них, писав: «Вони були побудовані в один і той же час, в середині XII ст., і функціонували до монголо-татарської навали».
Подібну думку висловлюють відомі археологи Ірина Русанова та Борис Тимощук в історико-краєзнавчому нарисі «Давньо-руське Подністровʼя». Вони також вважають, що на лівому березі Пруту в один і той же час, в середині Х століття були побудовані головні князівські фортеці: Коломийська, Олешківська, Снятинська та Чернівецька, які проіснували до татаро-монгольської навали.
Ярослав Осмомисл був видатною людиною свого часу і, як подає джерело, володів вісьмома мовами: українською, польською, угорською, німецькою, латинською, болгарською, грецькою та арабською мовами. Забезпечуючи собі мир і процвітання, Ярослав підтримував дружні стосунки з угорцями та Фрідріхом І Барбароссою з Німеччини. Про славу і авторитет, які мав князь на Русі, говориться і в похвалі йому із “Слова о полку Ігоревім”.
Не маючи, на жаль, в достатній кількості архівних підтверджень, а посилаючись тільки на археологічні памʼятки та вище наведену думку авторитетного археолога, можемо хіба що уявити, як на невисокім пагорбі над річкою Чорний потік десь приблизно в 1154 – 1158-х роках була збудована Коломийська військова фортеця, перший укріплений центр давнього міста, його первісний дитинець. А навпроти фортеці, в напрямку на північ почерез дорогу Берладську, як і в кожному давньоруському місті, був великий торговий майдан, частина якого ще й сьогодні називається Старий ринок. Саме на тому майдані щоразу зупинялася вся купецька валка, що їхала на Подунавʼя, а найперше тут передавали свою вахту десь зо два-три десятки дружинників з Галича, які досі супроводжували купецький караван, а передавши свої функції такій же групі дружинників з Коломийської фортеці, які вже повинні були вести той купецький трин до наступної Олешківської, самі верталися до Галича. Там же, на тому майдані, чимало їздових могли отримати фахову допомогу в будь-якому ремонті колеса, воза чи кінської упряжі, а також могли придбати про запас щось крайньо необхідне, що може знадобитися в далекій дорозі. І, звичайно, що саме тут майже весь купецький гурт запасався на дорогу свіжим хлібом, питною водою та іншими продуктами.
3 південно-східної сторони до стін укріпленого дитинця примикав торгово-ремісничий посад. Не дуже він, напевно, вписувався своїм зовнішнім виглядом до свіжозбудованих високих тесаних стін фортеці, але вже сама його присутність обіч укріпленої баштами та бійницями споруди ніби підкреслювала, що саме звідси починається град-місто Коломия.
В історичних джерелах є віддавна чітко визначене поняття, що град (город) – це укріплений центр, фортеця, замок, а місто – це торгово-ремісничий посад. Отже, отой посад – це якраз є те віднайдене археологом поселення на території Старого двору, що поблизу теперішньої ратуші, яке було там забудоване ще в епоху Київської Русі (X – XI ст.) і якому на той час могло бути щонайменше 100-150 років. Лежало те давнє поселення не тільки на лівому побережжі Чорного потоку, але й тягнулося далі, в напрямку на південь лівого берега Пруту.
Іван Білинкевич, один з найавторитетніших знавців давньої Коломиї, залишив особливо вартісні повідомлення про первісне положення міста від найдавніших часів. В одній зі своїх наукових розвідок він писав: «Люстрація з 1616 року розкриває нам таємницю про первісне розташування міста. Починалось воно від самого Пруту і сягало аж до теперішніх вулиць Горького-Жовтневої (сьогоднішні назви – М. Грушевського та Гетьмана І. Мазепи – С.А.). На північ від цих вулиць ніяких забудов не було, простягалися там ліси, поля і мочари. Місто концентрувалось в околиці теперішньої вулиці Комсомольської (сьогодні – Староміська
– С. А.). На це вказує давня назва цієї вулиці, що зберігалась до 20-х років XX століття, – Староміська». На заході міські будови тяглись аж до кінця вул. Горького, кінцеву частину якої називали до 20-х років ХХ століття «Старою дорогою».
Та колишнім будівничим не було б жодного сенсу будувати новий укріплений центр тільки задля отого невисокого, малостратегічного пагорба над потічком. Тому добре вивчивши топографічне розташування первісної Коломиї, вони цілком резонно будували військову фортецю саме привʼязуючи її до вже існуючого міста, яке одним краєм опиралося на відому Берладську дорогу, а другим – мало вільний доступ до річки Прут.
Досліджуйте історію з нами:
- Спалені та відбудовані: якими були перші вулиці Коломиї?
- 50 унікальних фото Коломиї з минулих сторіч
- Прасольний кінець та колонія Баґінсберг: історія вулиці Петлюри у Коломиї
- Фабрика машин та відливу заліза братів Біскупських, давніх дилерів Ford та Chevrolet у Коломиї
- Карлсберг, врятовані реліквії та перші німецькі колоністи Коломиї: досліджуємо Маріягільф
- Історія переіменувань: вул. Пушкіна й німецький Баґінсберґ
- Історії вул. Чехова в Коломиї
- Знищені австрійські казарми, вілла й колони в’язнів: історія вулиці Чайковського в Коломиї
- Древні вали, будинки розпусти й гетто: історія вулиці Валова в Коломиї
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook , Telegram та Instagram. Надсилайте свої новини на пошту kl.informator@gmail.com
Якщо маєте цікаві новини чи хочете замовити рекламу – телефонуйте 096 545 8237
