Будинок мера, перукарня й крамниця елегантного взуття: історія розкішної будівлі на вул. Театральна, 36
Елегантний будинок на вул. Театральна 36 був і домом, і крамницею, і перукарнею. Переживши 4 зміни влади, він і нині змушує перехожих здійняти голову, аби роздивитися його мереживні балкони та красиві великі віконні рами, в оточенні ідеальних естетичних арок. А чи знаєте ви, хто тут мешкав і провадив справи бізнесові у попередні десятиліття?
Згідно з даними реєстру нерухомих пам’яток м. Коломия двоповерхова кам’яниця на вул. Театральна, 36 була збудована у стилі класицизм у кінці ХІХ століття згідно.
Як бачимо з давнього фото, обабіч будівлі були одноповерхові будинки. До наших днів жодна з них не достояла. Ліворуч нові власники земельної ділянки вже десятиліттями не можуть почати зведення нового будинку, праворуч нині облаштований вихід зі скверу позаду Музею писанкового розпису. Сім чи вісім років тому знайшлись охочі і на цю землю, проте містяни наполягали, аби сквер залишився прохідним і без жодних подібних змін. І хоч влада витягнула з історії вагомий аргумент - ось, мовляв, згідно з містобудівельною документацією тут і був будинок, але громадське слово таки взяло верх.
Історію цього будівлю досліджував коломийський краєзнавець Ілля Криворучко, співавтор книги "Про що мовчать коломийські будівлі".
У своїй книзі «Цісарська Коломия» Іван Монолатій згадує, що тут знаходилася перукарня Станіслава Косцьолека за часів Австро-Угорщини. Його перукарня існувала й за часів Польщі, про що свідчить оголошення від «Tygodnik Pokucki» від 3 лютого 1929 року. Але згодом він переїхав у будівлю колишньої швейної фабрики Марії Горовіц на вул. Косцюшки, 35, про що свідчить довідник 1930 року.
У «Tygodnik Pokucki» від 2 вересня 1928 року дізнаємося вперше, що там знаходився магазин елегантного взуття, власником якого був Адам Долінський.
А вже наприкінці того ж таки року у газеті «Tygodnik Pokucki» можна побачити оголошення, що вперше відкрився в цій будівлі магазин радіотехніки «Радіоватт».
Також у цій будівлі проживав коломийський адвокат Мар’ян Юркевич: Jurkiewicz Marian, dr, adw., Kościuszki 36 (тел. довідник 1939 року, робочий номер телефону – 1-30, банківський рахунок – 141 828). Він був власником цієї двоповерхової кам'яниці.
До теми: Коломийські будинки з історією
Варто вказати певні факти про цю особистість. Рік його народження невідомий. Однак, 24 березня 1907 року доктор Юркевич провів читання книжки «Економічні погляди на сільське господарство» та обговорення стосовно неї в будівлі, де безкоштовно орендували книжки, на вул. Замковій.
Уперше він згадується як адвокат у 1909 році в книжці "Szematyzm krolestwa Galicyi i Lodomeryi z wielkim ksiestwem Krakowskiem na rok 1909".
На початку 1920-х років – став мером Коломиї. Та за три роки - у серпні 1923 року - подав у відставку року через публічну критику його політичних опонентів. Голова округу призначив нового мера - директора місцевої ощадної каси Кароля Баліцького. Ба більше, зміна мера супроводжувалася реорганізацією міської ради Коломиї та призначенням нових членів ради.
Газета «Коломийська правда» від 27 вересня 1931 року визнала Мар’яна Юркевича, як й українського адвоката Андрія Чайковського «майстрами адвокатського мистецтва, досвідченими ветеранами, які працюють на користь суспільства» (переклад з польської мови).
29 червня 1935 року адвокат, доктор Юркевич – член найближчого комітету Євхаристичного конгресу.
Із газети «Голос Покуття» від 17 квітня 1938 року знаходимо таке коротке повідомлення: «Президент муніципальної організації доктор Юркевич звільнився з посади через погане самопочуття. Однак його призначили до обласної ради Національного об’єднавчого табору». Також відомо, що він був меценатом, вклав величезні кошти на будівництво театру. Дані про його подальшу долю відсутні.
Але, за спогадами Лесі Соколовської, "наші сусіди застали ще пані Марію Юркевич, яка до 1939 року разом з чоловіком паном Юркевичем були власниками цього будинку. Пан Юркевич помер до війни. У 1947 році пані Марія виїхала до Польщі. І в кінці 40-х років в цю квартиру заселилася наша сім'я. Пані Марія була високою, сивою, гордою панею, розмовляла польською. Часто любила повторити: "Все було - нічого нема, все пропало. Що тепер буде?"".
У списку коломийських лікарів 1938 року, також знаходимо, що в цій будівлі мешкала лікарка Олена Орцехівська (Кноттова). Відомо всього лише про неї, що народилася 1901 року, отримала диплом лікаря в 1928 році. Жила вона спочатку на вул. Алеї Вольності, 25 (нині це бульвар Лесі Українки), згодом - на вул. Падеревського (зараз - Моцарта), 19. Подальша її доля невідома.
Також за часів Польщі в цій будівлі знаходилася перукарня Романа Заремби, про що свідчить список коломийських перукарів 1919-1939 років.
Із 1948 року – житловий фонд. За спогадами коломиянки Лесі Соколовської, "мій батько, актор Коломийського театру, Іван Остапович, мешкав тут з родиною в 50-х роках до 1963 року, до закриття театру".
Також за радянської окупації тут був магазин "Овочі Фрукти".
Ця будівля внесена в список реєстру нерухомих пам’яток м. Коломия.
Читайте до теми:
Будівля, що мала 2 адреси: історія будинку на вулиці O.Кобилянської 1
Історія будинку на вул. І. Франка, 21: імператорські гостини у Коломиї
Фабрика машин та відливу заліза братів Біскупських, давніх дилерів Ford та Chevrolet у Коломиї
Карлсберг, врятовані реліквії та перші німецькі колоністи Коломиї: досліджуємо Маріягільф
Історія переіменувань: вул. Пушкіна й німецький Баґінсберґ
Знищені австрійські казарми, вілла й колони в’язнів: історія вулиці Чайковського в Коломиї
Древні вали, будинки розпусти й гетто: історія вулиці Валова в Коломиї
Клуб “стокільових” та коломийські красуні з минулого століття
