Карпати манять своєю красою, спокоєм та "дикістю", але не всі маршрути нині відкриті для туристів. Чивчини, Мармароси та ще кілька локацій сьогодні залишаються радше викликом для справжніх відчайдухів, аніж реальною локацією для відпочинку.
Інформатор Коломия дослідив чому деякі локації в Карпатах заборонені для відвідування.
Неподалік Яремче знаходиться гора Довбушанка, на яку не ведуться екскурсії, немає жодного маркованого маршруту та вхід старого заборонений. А все тому, що вершина входить до складу природного заповідника «Горгани». Згідно статті 16 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» на території природних заповідників забороняється прохід, а тим паче проїзд сторонніх осіб.

Виникає питання, чому на Говерлу чи Петрос, які також входять до заповідних території "Карпатського біосферного заповідника" можна ходити, а на Довбушанський хребет ні?!
На території Прикарпаття знаходяться шість обʼєктів природно-заповідного фонду України. Мова про національні природні парки "Гуцульщина", "Галицький", "Верховинський", "Карпатський", "Синьогора" та «Горгани». Останній, власне, в якому знаходиться гора Довбушанка та ближні вершини, є закритого типу.

Функціонує заповідник виключно з охоронною та науково-дослідною метою, а також є місцем компактного проживання бурого ведмедя. З 2003 року бурий ведмідь включений до Червоної книги України та має статус виду під загрозою зникнення.
Отже, будь-яке прокладання маршруту чи проходження через заповідні території вважається порушення закону та карається штрафом від 340 до 510 гривень для громадян та 850 до 1020 гривень для посадових осіб. Заповідник - це унікальна територія, де природні ландшафти та їх мешканці можуть існувати без жодного людського впливу. Саме тут птахи та звірі не бояться зустріти людей та не відчувають їхнього впливу на своє існування.
Ця вершина знаходиться прямісінько на українсько-румунському кордоні.Власне, це ключова причина чому вхід на територію Мармароського масиву заборонений. Важливо не плутати гору з майже однойменним Піп Іваном Чорногірським, який знаходиться неподалік села Дземброня, що на Верховинщині.

З лютого 2022 року Держприкордонслужба посилено патрулює прикордонні ділянки, зокрема й у гірській місцевості. У липні 2024 року Кабмін ухвалив постанову №1147. Нею визначено, що перебувати у прикордонній смузі можна лише з письмового дозволу начальника прикордонного загону, на ділянці якого ви плануєте бути. Постанова стосується не лише чоловіків, а усіх громадян не залежно від статі і віку.

За словами тодішнього помічника керівника Чернівецького прикордонного загону Ігоря Заруднєва у коментарі Суспільному, якщо виявлять мандрівників, які без належних дозволів перебуватимуть у прикордонній зоні, їх притягатимуть до адміністративної відповідальності. Такі обмеження пояснюється активними спробами перетину державного кордону України поза пунктами пропусків, здебільшого військовозобовʼязаними.
Читайте також: Грибника з Прикарпаття підозрюють у незаконному переправленні військовозобовʼязаних через Карпати до Румунії
Увесь Мармароський масив підпадає під визначення «прикордонна смуга», тож перебування там заборонено.
Подібна ситуація і з Чивчинським масивом, який також простягається вздовж державного рубежу з Румунією.

Чивчинський хребет, відомий своєю дикою красою, високогірними пасовищами та панорамами Карпат, донедавна був популярним серед туристів і грибників. Проте зараз він належить до числа територій із суворими режимними обмеженнями - через те, що лежить в прикордонній зоні.

Чивчинський масив. Фото: Gorgany
Раніше відомий гірський курорт, а зараз покинута місцина неподалік кордону з Румунією. З 2008 року в селі вже ніхто не живе, тож Буркут прозвали "мертвим". Селище заховане серед гір та в довоєнні часи приваблювало любителів екстремального туризму погуляти дикою природою та відвідати закинуті будинки, які більше схожі на декорації для фільму жахів, аніж колись відомого рекреаційного курорту.
Ще років зо 5 тому сюди приїжджали організовані групи туристів, щоб розгледіти розвалені з часом будівлі чи спробувати легендарну буркутську воду. Тоді до села можна було дістатись ґрунтовою дорогою, що бере початок у Дземброні. Раніше звідси розпочинався зелений маршрут на гору Піп Іван Чорногірський.
Читайте також: Астрономічна станція, польський прикордонний пост та рятувальний пункт: історія обсерваторії на горі Піп Іван

Наразі в селище нікого не пускають та патрулюють, адже воно знаходить за кілька кілометрів до українсько-румунського кордону, а місцина вважається однією з найвіддаленіших в українських Карпатах. Поруч із Буркутом знаходяться Гринявський, Мармароський та Чивчинський гірські масиви, а до найближчого районного центру 30 км.
Водойма розташована на зеленому маршруті «Шибене - Піп Іван Чорногірський» та знаходиться за кілька кілометрів від українсько-румунського кордону. Як і Чивчини та Мармароси, озеро Марічейка потрапило в список тимчасово обмежених для відвідування, фактично заборонених до кінця дії воєнного стану.

До початку повномасштабного вторгнення озеро Марічейка було однією з найпопулярніших туристичних локацій на Чорногірському хребті. Сюди приїжджали ті, хто прагнув побачити «молодшу сестру» Синевиру, адже водойма має схожу чарівність, проте значно менші розміри та більш камерну атмосферу.
Читайте також: Високогірні озера Карпат: яка справжня ціна купання?
Попри привабливість диких Карпат, варто пам’ятати, що не всі їхні стежки відкриті для мандрівників. Обмеження у прикордонних районах та заповідниках — це не лише вимога закону, а й спосіб захистити державний кордон та зберегти унікальну природу. Тож справжня повага до Карпат полягає у вмінні милуватися ними там, де це дозволено.