Танці з бубном довкола гімназії: як методом Геббельса намагаються закрити рота вільній пресі
Після публікації «Інформатора Коломия» про харчування в гімназії імені Михайла Грушевського в дискусії з’явилася ще одна тема — начебто в усьому винні журналісти. Розбираємо три твердження з допису Ірини Мельник, яка представилася тіткою учениці гімназії і колишньою юристкою Коломийської міської ради. Хоча у ратуші стверджують, що така особа ніколи в них не працювала. Тож, ймовірно, маємо справу із фейком, який хоче розіграти "зраду", граючи на підміні понять.
Днями наша журналістка Єлизавета побувала на зустрічі батьків із підприємцем, який організовує харчування в Коломийській гімназії імені Михайла Грушевського. Батьки говорили про обіди, які діти не хочуть їсти, і про страви, що потрапляють до них холодними. Ми також зайшли на кухню й показали її стан. Усе це є в нашому матеріалі.
Після публікації Ірина Мельник написала допис про «медіа-хайп» редакції. Вона (чи насправді він) має повне право критикувати нашу роботу. Так само маємо право відповісти на її твердження — фактами.
1. «Усі сили, камери та гучні статті кидались виключно на кадрову війну»
Саме так Мельник описує висвітлення гімназії «Інформатором» у 2023–2025 роках. Слово «виключно» тут багато на себе бере. Ми писали і про судову справу колишнього директора Володимира Ткачука, і про стан укриття гімназії. Нинішня публікація з’явилася після зустрічі батьків із постачальником харчування, на якій була присутня журналістка.
У дописі згадана й петиція, яку я особисто реєструвала. Так, це правда. Я досі обурена, що наслідки незаконного рішення про звільнення оплачуються коштами, за які відповідає управління освіти. Хочу знати, чи нестимуть відповідальність ті, хто ухвалив і підписав це рішення. Але моя петиція не змінює змісту судової постанови й не робить сьогоднішні скарги батьків менш важливими.
2. «Ці гроші фактично вкрали в учнів гімназії»
Так Мельник пише про кошти, присуджені Ткачуку після звільнення. Вона стверджує, що за них можна було повністю оновити кухню. Однак у її дописі немає кошторису такого оновлення чи бюджетного документа, який показував би, що гроші на ремонт кухні спрямували саме на судові виплати.
Натомість є постанова Верховного Суду у справі № 346/5929/23. Суд скасував рішення апеляції та залишив у силі рішення про незаконність наказу щодо звільнення Ткачука, його поновлення на посаді й виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Відповідачем у справі було Управління освіти Коломийської міської ради.
Якщо судове рішення коштувало публічних грошей, запитання слід ставити насамперед до рішення посадових осіб, яке суд визнав незаконним. А якщо хтось стверджує, що саме ці виплати залишили гімназію без нової кухні, нехай покаже документи, які доводять цей зв’язок.
Зрештою, аби не переплачувати, варто було просто утриматися від незаконного звільнення Ткачука, натомість влада Коломиї подала ще й апеляцію, розтягуючи суд ще на кілька місяців.
3. «Камери “Інформатора” раптово вмикаються знову»
Дописувачка іронізує, що ми лише тепер помітили кухню «з 1960-х років» і холодну їжу. Але ми не називали вік кухні сенсацією. Приводом для матеріалу були скарги дітей та розмова батьків із підприємцем, який нині забезпечує харчування.
Стан приміщення — питання до тих, хто відповідає за його утримання та оновлення. Температура, смак і подача щоденних обідів — питання також до надавача послуг, ФОП Михайла Мальона.
Навіть стара кухня не пояснює, чому скарги батьків слід відсунути вбік і натомість обговорювати журналістів.
У своєму дописі Мельник пише, що «фейсбук-вогники» шкільний обід не підігріють. Тут ми погодимося: не підігріють. Як і звинувачення на адресу редакції. Обіди стануть кращими лише тоді, коли відповідальні за харчування почують дітей і батьків та покажуть результат.
Ми повернемося до цієї теми після запланованої на 1 жовтня зустрічі в гімназії. Перевіримо, що змінилося — на кухні й на тарілках учнів.
А хто це?
Ірина Мельник ніколи не працювала в ратуші ні юристкою, ні в будь-якому іншому відділі. Принаймні у стуктурі міськради нема декларації особи з такими даними. Так само не пам'ятають у стінах ратуші таку людину багаторічні працівники установи.
Один із депутатів зв'язався із нами, аби поділитися переконанням, що в такий спосіб нашому медіа мстить колишній поліцейський, зять депутатки Галини Белі Руслан Данилюк, якого обвинувачують у збуті наркотиків, створенні організованої групи та підкупі свідка. Кілька днів тому ми публікували статтю про те, як коломийський суддя поступово замінив йому запобіжний захід: замість СІЗО - нічний домашній арешт, ще й майно повернули.
Так це чи не так - не вкрай суттєво. Для нас важливо, аби коломияни отримували правдиві новини і вчасно могли відчути підміну понять і маніпуляції. Працюємо на правду, бо впевнені - ви цього варті.
