Нині мало бути шумно, людно, грандіозно! Бо так, як шанують Спаса в Коломиї, нема ніде. Бо ми любимо своє місто і вміємо набуватися, коли відзначаємо черговий +1 в історію нашої Писанкової. Але цього року – тиша. Тиша і жалоба. І цього ми ніколи не забудемо, не пробачимо.
Наступний рік буде інакший. Ніхто не сумнівається у перемозі.
Це був складний рік випробувань і викликів. Але ми можемо пишатися тим, наскільки гідно пройшли цей шлях. Згадайте черги під військкоматом у лютому березні, переповнені волонтерські центри, непосильну допомогу десяткам тисячам вимушених переселенців. Ми допомагаємо нашим воїнам. Ось уже пів року все, що не відбувається в Коломиї – має благодійні начала. Від малого до старого кожен вніс по свої цеглині (а часом цілій брилі) в нашу спільну перемогу.
Коломия залишається містом контрастів, навіть під час війни. Вона не втратила своєї самобутності. Саме за це ми її і обожнюємо. Хай там що, з часу першої писемної згадки про славну Коломию минуло 782 роки. І на той час наше місто вже було розвиненим торгівельним центром, за котрий чимдуж боролися купці та бояри.
Борімося і ми!
А для тих, кому цікава історія Коломиї, Інформатор назбирав кілька цікавих матеріалів:
Коломийські будинки з історією
Холера, диліжанс, ярмарки, поштмейстер і перший меценат
Могилу відомого фотографа Олександра Кіблера несподівано віднайшли на Монастирку
Давнє покинуте німецьке кладовище в Коломиї. Фоторепортаж
Історії перейменувань: вул. Лермонтова
Історія переіменувань: вул. Пушкіна й німецький Баґінсберґ
Історія переіменувань: вул. Андрія Сахарова
Історія вулиці Чехова в Коломиї
Наталка Сандецька
