Історія коломийських храмів | Церква Святого князя Володимира та Великої княгині Ольги

Наталія Сандецька

1 рік ago

Цей храм у мікрорайоні Мазепи постав завдяки о. Івану Петруняку, який віддав на початок будівництва 2000 англійських фунтів стерлінгів, відкладені за рік служіння у Англії. А там вже й допомога парафіян та меценатів дала нові поштовхи до будівництва. Рівно 21 рік тому в мікрорайоні Мазепи церква Святого Рівноапостольного князя Володимира та Великої княгині Ольги відчинила урочисто свої двері вірянам.

У храмове свято, яке святкують саме сьогодні, 30 липня, Інформатор поділиться історією цього храму в Коломиї.

І допоможе нам у цьому досі неоцифрована книга відомого краєзнавця Степана Андріїшина “Коломийські храми Божі”.

“Кожен новий житловий масив тільки тоді розпочне своє повноцінне життя, – переконаний Степан Андрріїшин, – коли в ньому запрацює хоча б одна Христова церква. Бо ніщо не замінить її в цей гомінкий час – ні численні крамниці, ні ліфти чи інші квартирні побутові умови – для людської душі крайньо потрібна присутність живого Бога”.

Наприкінці вулиці Мазепи 2002 року о. Іван Петруняк побудував церкву святого Рівноапостольного князя Володимира і Великої Княгині Ольги. Саме того року, в неділю, 29 липня, на храмове свято Володимира та Ольги, коломийський Владика кир Павло Василик в присутності великої кількості парафіян і священиків освятив їхній Божий храм.

Як згадував о. Іван, нелегкими були ті перші дороги, які вели до побудови їхнього храму. Після особливих приємностей, коди Блаженніший Владика Павло Василик зіслав своє святійше благословення на о. Івана для побудови майбутнього храму, тоді-то й почалася в нього життєва проза – пошук коштів, без яких не могло бути й думки про побудову храму.

На щастя, Господь зіслав свою ласку, і згодом він довідався, що о. Михайло Якуб’як, родом з села Назірна, який тоді перебував у Англії і маючи там п’ять парафій, потребував допомоги у співслужінні. Це було саме те, що найбільше підходило для отця – Богослужіння.

І невдовзі, 1998 року, подолавши всі непередбачені незручності, о. Іван Петруняк отримав в Англії для постійної праці дві парафії, в яких основна маса вірних була, звичайно, українська діаспора. Хоча згодом він обслуговував більшість тих англійських містечок: Глостер і Скунптор, а також Аштон, Олдган та Рочдель.

На кожній своїй наступній Службі Божій він щиросердечно дякував Богові за те, що саме на таку працю Господь благословив його.

Після Богослужінь у своїх приватних розмовах з парафіянами о. Іван відверто пояснював причину, з якої він приїхав до них – про побудову в Коломиї нового храму Божого, і що задля цього він мусить заробити тут хоч на початок будови трохи грошей.

Українська діаспора радо приймала у себе о. Івана і навіть невдовзі склала свої добровільні датки на побудову нашого храму.

Таким чином, пропрацювавши в Англії один рік, він у 1999 році, маючи на руках 2000 англійських фунтів стерлінгів, повернувся до Коломиї і розпочав будову.

Відтоді в нашому місті розпочалася робота, а о. Іван час до часу збирав церковну громаду та нагадував про добровільні пожертви на будову.

Варто пригадати, що найбільшу пожертву на храм склав директор Коломийського заводоуправління будівельних матеріалів Іван Дмитрович Симотюк.

Доклалися також і коломийській підприємці, меценати. Парафіяни зі свого боку постійно підтримували пожертвами будівництво храму. Також своєю фізичною працею часто допомагали чоловіки з парафії церкви й родичі о. Івана.

Потрібно памʼятати, що деякі жінки з церкви, а також їмость Катерина варили для робітників їжу, і це тривало не місяць чи два, а цілих три роки.

Побудувавши храм, опісля поклали ще огорожу навколо всього церковного подвірʼя, а разом з нею і 14 стацій Хресної дороги.

Тоді ж зробили у храмі опалення, хори, підлогу, а також завершується іконостас. Варто пригадати, що технічну працю у виготовленні іконостасу, а також його ікони виконував один з мешканців Коломиї на імʼя Михайло, прізвище котрого, на жаль, втратилось у вирі подій.

Усі ікони в церкві, а їх приблизно 20, як великих, так і менших розмірів, а ще ікони в похоронній каплиці малював тала-новитий художник з с. Пʼядики Іван Гуцуляк.

У 2015 році при церкві облаштували похоронну каплицю, яка з давніх пір була крайньо потрібна в цьому житловому масиві, а також п. Тарас Кушнірчук, син Танасія з Космача, пожертвував Божій церкві окрему капличку.

Станом на 2017 рік при храмі святих князя Володимира і княгині Ольги адміністратором служить о. Іван Петруняк, сотрудником співслужить о. Юрій Свищ; дяком у церкві служить Андрій Петричко, паламарем – Ігор Димидів, регент хору – Ярослав Лаврук, старша сестриця – Марія Шлемко, касир – Марія Симчич.

При храмі діє спільнота Матерів Молитви, Вівтарне братство.

Отець Іван Петруняк уже понад 10 років виконує функцію капелана при міськрайонній лікарні, а також тримає під своєю опікою учнівський колектив школу №3, де щотижня проводить з учнями Вервицю, молитви та подає різні науки на релігійну тему.

Перед великими святами, Різдвом та Великоднем, сповідає та причащає як учнівський, так і вчительський колектив.

“Та, на жаль, чи не найприкрішим є той факт, що при наявності в тому житловому масиві приблизно десять висотних – пʼяти- та девʼятиповерхових будинків, до храму в святкові та недільні дні приходить лише 50-70 парафіян, а в будні – не більше, ніж 20 осіб. Дуже шкода, що в такий непростий час, коли лише один Бог може заспокоїти збуджені людські серця, та навіть він ще не навернув більшість тих людей до храму Божого…”, – завершує свою розповідь Степан Андріїниш.

Ми ж вітаємо о. Івана з храмовим святом і бажаємо доброго здоров’я усій родині, парафіянам і доброчинцям, котрі знаходять час і можливість підтримувати цю нову святиню в Коломиї.

Читайте також:

Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook , Telegram та Instagram. Надсилайте свої новини на пошту kl.informator@gmail.com

Якщо маєте цікаві новини чи хочете замовити рекламу – телефонуйте 096 545 8237