Ці стіни приймали відвідувачів готелю, зокрема Івана Франка, Олександра Кониського, Наталю Кобринську, родину Озаркевичів та Окуневських. У залах австрійської кам’яниці відбувались сольні концерти, а ще засідало шановане товариство за азартними іграми й келихами п’янких настоянок та елітних трунків. Під пильним поглядом коломийської ратуші у будівлі, що нині має одресу просп. Чорновола, 1 вирувало цікаве життя галицького давнього міста.
Інформатор пропонує дослідження юного краєзавця з Коломиї Іллі Криворучка, про те, що бачили австрійські підмурки цієї першої будівлі на головному проспекті столиці Покуття.
Умовних сто метрів проспекту Чорновола в Коломиї розпочинається зі сторони ратуші будівлею, яка чула купу чужих таємниць, вітала гостей, чула аплодисменти й навіть перемовини галицьких радикалів. Але про все – за порядком.
Точна дата забудови кам’яниці залишається невідомою.
На фото Юліуша Дуткевича 1880 року з виглядом на місто з Ратуші видно будівлю з написом “Hotel Galicie”, що свідчить про побудову будинку перед 1880 роком.
Це підтвердив краєзнавець Степан Андріїшин в “Енциклопедії Коломийщини” про площу Відродження:
“У будинках північного крила (№ 12-15) торгові місця займали переважно імениті та багаті власники, які змогли оплатити оренду за найвищими цінами середмістя. У горішніх кімнатах ще від середини 19 ст. містився готель «Ґаліція» з покоями для сніданків та ресторану, з кімнатами для більярду та інших азартних ігор”
Пов’язує з цим готелем доля Івана Франка.
“У серпні 1880 р., перебуваючи в Коломиї з студентською мандрівкою, тут зупинялися І. Франко та О. Кониський”
Так стверджує Степан Андріїшин, посилаючись на розповіді П. Арсенича і додаючи деталі тієї оповіді:
“7 серпня 1884 р. Франко побував у Коломиї разом з гостями із Києва – письменником Олександром Кониським та студентом Київського університету Федором Миколайчиком. Тоді І. Франко виступав у Коломиї перед студентами із закликом приступити до видання літературно-наукового журналу. Там познайомились Франко і Кониський з Наталією Кобринською та зустрілися з Ольгою і Володимиром Озаркевичами, Окуневськими та ін. Під час вечірки Окуневськнй запросив Франка, Кониською та Миколайчука до своїх батьків у с. Яворів. Після зорганізування української радикальної партії Франко приїхав до Коломиї і 2 лютого 1891 р. був присутній на першому народно-радикальному вічі, яке відбулося в залі англійського готелю, який раніше мав назву “Галицький готель”.
Про це віче писав і сам Каменяр.
Опираючись на ці факти, коломияни Софія Анжелюк та Сергій Коцюра вирішили створити на фасаді будинку на просп. Чорновола, 1 мурал у рамках фестивалю вуличних мистецтв “Арт-Візія” в 2015 році. Реалізувала проект івано-франківська художниця Марта Пітчук. Вона зобразила Каменяра з Ольгою Рошкевич у вирі танцю.
Цей мурал коломияни відвоювали кілька років тому, коли аптека затягнула зображення Каменяра з коханою банером. Після активних дописів та адмінстратори повернули все, як було.
Згідно з листівками кінця ХІХ століття, будівля мала інакший вигляд, ніж зараз. На початку ХХ століття кам’яницю перебудували до того вигляду, який ми бачимо сьогодні. Про це свідчать листівки 1910-х років.
Згодом готель “Galicia” був перейменований на “Belle-vue”, про що свідчить дослідження Музею історії міста Коломия про вул. Чорновола. Власником був Зендер Блітц, про що свідчить довідник підприємств Королівства Галичини та Буковини за 1903 рік.
Потім, імовірно, перед Першою світовою війною, з’явилися кав’ярня “Ціта”, а “Bellevue” був перейменований на готель “City”, про що свідчать листівки, видані перед Великою війною.
Дослідник і письменник Микола Савчуком стверджує:
“Відомо, що в період Першої світової війни, коли місто окупували російські війська і встановилася російська адміністрація, більшість коломийських каварень зачинилися. У місті з’явилися досі невідомі «чайні». Того самого року маґістрат планував відкрити каварню «Ціті» ( City) в кам’яниці Герша Крісса на вул. Ягайлонській, 1, де крім білої і чорної кави, лєґумін, сніданків, обідів і вечер, можна було б грати в більярд, шахи, карти, а вечорами тут мали грати музики”.
Тобто можна дізнатися з його твердження, що кам’яницю, імовірно, після закриття готелю “Ґаліція” викупив якийсь Герш Крісс.
Про розташування в будівлі каварні та готелю “City” діз наємося з польських промислових та торгових довідників 1926-32 років, а також з польськомовної коломийської періодики.
У виданні “Trubadur Polski” за 2 серпня 1924 року можна довідатися, що власником цієї кав’ярні був Шварц, а довіднику польських промисловців та торговців за 1926 рік – Г. Грюсс.
З газети “Tygodnik Pokucki Zjednoczenie” за 21 червня 1931 року дізнаємося, що в кав’ярні мали розвагу та обговорювали ідеї комунізму представники та члени Комуністичної партії Західної України, про що довідалися польські слідчі.
Цікавинку про цю кав’ярню можна знайти в польськомовній єврейській газеті “Nasz Głos” за 21 березня 1930 року:
“У неділю, 16.03 цього року, на майданчиках кафе «City», як і щороку, відбувся дитячий Пуримський бал, який цього разу був просто вражаючим. Усі діти були гарно одягнені, і виглядала група дітей у мальовничих барвистих костюмах було справжнім естетичним задоволенням. Діти ретельно виконали кілька прекрасних танцювальних еволюцій, серед яких особливо відзначилися студенти Вілф, Рапп і Ліберман. Сольний танець маленького 5-річного Муніо Шліссера порадував присутніх. Також була вистава Пурім, в якій грали лише менші діти, і кожен з них бездоганно виконав свою роль. Приємний вечір завершився хором, сольними постановками та дуетом, який виконував народні івритські пісні. Багатий фуршет у власному розпорядженні також був у безкоштовному розпорядженні старост. У зібраних не було слів, щоб висловити своє захоплення та вдячність невтомній пані. Вечірній чистий прибуток 50 злотих пішов на Єврейський дім сиріт”.
У тій ж газеті за 2 травня 1930 року довідуємося, що тимчасово в товариському клубі кав’ярні розмістилася єврейська жіноча театральна організація “Wizo”. Тобто, можна зробити висновок, що переважно єврейське населення та інтелігенція мали розваги та проводили засідання товариств саме в кав’ярні “City”. Імовірно, після настання радянської окупації Коломиї в 1939 році кав’ярня та готель “City” припинили своє існування.
Ще на початку ХХ століття розміщувалися на 1-му поверсі приватні крамниці та помешкання. У телефонному довіднику 1912 року є свідчення про імовірне помешкання Якуба Горовіца та Росенцвельга з номером телефону 76.
У міжвоєнний період, згідно з довідниками польських промисловців та торговців за 1926-32 роки, розміщувалися в будівлі такі заклади:
- механічна крамниця (велосипеди) М. Блітца (за даними довідника банківських рахунків за 1938 рік, проживав у будинку з рахунком 80784),
- магазин технічних виробів Ізидора Бара,
- крамниця колоніальних товарів І. Манделяуба.
Про крамницю Макса Блітца є свідчення в газеті “Prawda Kołomyjska” за 15 лютого 1931 року, де розповідається, що магазин був заснований у 1900 році і “рекомендує спортивні аксесуари, грамофони, платівки, останні хіти, ковзани, санки на зимовий сезон за вигідними цінами”.
Вперше про цю крамницю згадується в промисловому довіднику королівства Галичини за 1906 рік.
У телефонному довіднику за 1932 рік є свідчення про розташування в будівлі аптеки “Pod Opatrznością” Максиміліана Кноля.
З фармацевтичного календаря за 1932 рік відомо, що М. Кноль навчався у Львівському університеті та завершив навчання в 1909 році, ставши магістром. Народився він у 1885 році, про що свідчить польський медичний довідник 1939 року.
Про те, як придбав аптеку в будівлі і ким був п. Кноль, писала газета “Tygodnik Pokucki Zjednoczenie” за 6 вересня 1931 року:
“Як ми дізнаємося, відомий і поважний у нашому місті аптекар п. Максиміліан Кноль, багаторічний завідуючий окружною аптекою, придбав майно аптеки Божого провидіння на вул. Пілсудського. Слід очікувати, що громадськість, яка знає пана Кноля як надзвичайно сумлінного та доброго спеціаліста, як і раніше, матиме повну довіру до аптеки під його особистим керівництвом”.
Оголошення з газети “Prawda Kołomyjska” засвідчило, що відкрилася нова аптека 1 вересня 1931 року. Припинила своє існування аптека з настанням радянської окупації 1939 року.
Про будівлю часів Другої світової війни відомостей наразі немає.
З часів СРСР аж до недавнього часу діяв гастроном “Коломиянка”.
У часи радянської влади, за спогадами коломиян, діяв на 2 поверсі будинок медика з кінотеатром.
Зараз тут діють продуктові крамниці, промислові магазини, ювелірні салони, аптека, центр друку, хостел, майстерня Василя Нагріного, зали спілки художників та є ще житлові приміщення.
Досліджуйте історію з нами:
- Коломийські будинки з історією
- Унікальні фото Коломиї та коломиян у середині XX століття
- 50 унікальних фото Коломиї з минулих сторіч
- Базарний день: столітні фото Коломийської площі ринок
- Фабрика машин та відливу заліза братів Біскупських, давніх дилерів Ford та Chevrolet у Коломиї
- Карлсберг, врятовані реліквії та перші німецькі колоністи Коломиї: досліджуємо Маріягільф
- Історія переіменувань: вул. Пушкіна й німецький Баґінсберґ
- Історії вул. Чехова в Коломиї
- Знищені австрійські казарми, вілла й колони в’язнів: історія вулиці Чайковського в Коломиї
- Древні вали, будинки розпусти й гетто: історія вулиці Валова в Коломиї
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook , Telegram та Instagram. Надсилайте свої новини на пошту kl.informator@gmail.com
Якщо маєте цікаві новини чи хочете замовити рекламу – телефонуйте 096 545 8237
