Мало хто знає, що знаменитий Катедральний Собор планували збудувати саме тут. Але плани змінилися і зараз вглибині мікрорайону Чайковського за щільною стіною сосен розташований ще зовсім юний храм Покрови Пресвятої Богородиці. Стіни його ще не оздоблені розписом, а вівтаря не відмежований райськими воротами. Проте у неділю чи в свято усі крісла церкви зайняті вірними прихожанами.
Інформатор розповість історію церкви Покрови Пресвятої Богородиці за книгою краєзнавця Степана Андріїшина “Коломийські храми Божі”.
На західному боці історичної вулиці Чайковського під N°13 посеред розлогого майдану знаходиться храм УГКЦ Покрови Пресвятої Богородиці.
Будувати святиню почали у 2004 році.
Ще в 1996 р., Владика Павло Василик отримав рішення міської ради про дозвіл на побудову на тому майдані Катедрального собору. Але згодом, зі зміною ситуації, там мала стояти церква Покрови. І навіть на південному боці тієї території, де планувалося будувати церкву з благословення Владики, встановили дерев’яний хрест.
У 1998 році на північному боці того майдану Владика Павло розпорядивсявстановити тимчасову велику деревʼяну каплицю, в якій відтоді о. Борис Стасюк відправляв Службу Божу.
Саме в той період і почали формуватися перші гурти майбутньої церковної громади. Тоді поступово приходили до тієї церковці майбутні парафіяни: п. Анна та п. Дмитро Стефаки, згодом довголітній паламар; подружжя Ольга і Тарас Блашуки, Віра і Микола Ковталюки, П. і С. Андріїшини, Галина і Ярослав Поповичі, Ольга й Іван Козаченки; п. Марія Апосто-люк, добра кравчиня, яка пошила для храму майже всі фелони; п. Михайло Кучірка, завідувач міської бібліотеки Мо3; п. Михайло Мар’яш, який тривалий час служив дяком; панове Валентина Коцаба, Галина Горова, Мирослав Оліградський, Микола Приймак, Михайло Симчич, Орися Потровська, Анна Михалевська, Віра Негрич, Ольга Геремій та багато інших.
У 2002 р. о. Борис виїхав з Коломиї на Тернопільщину, звідки він родом, а в церкві Покрови Пресвятої Богородині почав служити о. Сергій Дмитрук. Саме в цьому храмі на свято Благовіщення Пречистої Діви того самого року о. Сергій відслужив свою першу Службу Божу і вже відводі не відходив з цього храму.
Деякий час, ще не будучи висвяченим, п. Сергій Дмитру допомагав о. Володимирові Касіянові упорядкувати храм св. Йосафата, коротко там служив дяком, а згодом тривалий час був протодияконом при Владиці Павлові. Не раз допомагав при потребі о. Борисові. Після виїзду о. Бориса з Коломиї о. Сергій з благословення Владики Павла перейшов до церкви св. Покрови.
Будучи від природи добрим господарем, о. Сергій зразу ж почав думати про побудову повноцінного храму замість тієї тимчасової шальованої шифером холодної каплиці. На той час архітектор Віктор Мицай уже мав виготовлений проект на новий храм Покрови, але вартість лише одного фундаменту становила надто велику суму.
Тому о. Сергій вирішив піти іншим шляхом – будувати церкву своїми руками, найпростішим способом, без проекту, але за допомогою близьких і знайомих людей, а також парафіян своєї церкви.
Будову розпочали 2004 р., і, як згадує о. Сергій, робота пішла хоч і повільно, але злагоджено. Тому наприкінці кожного року були
помітні результати. А невдовзі , у 2008 році, парафіяни зайшли до нового храму на своє перше Богослужіння.
Незважаючи на те, що від часу побудови минуло майже 10 років, священик з приємністю згадує чимало осіб з храму, які своею особистою участю в тій будові допомагали в найприкріших хвилинах того часу. А це насамперед були: Іван Бундзяк, Микола Бундзяк, Іван Козаченко, Тарас Блашук, Микола Приймак, пан Петро, який мешкав за переїздом, та інші.
Хоч церковна громада відносно невелика, однак отець нав-дить чимало прикладів того, як парафіяни допомагають своїми пожертвами облаштовувати й підтримувати церкву.
Декілька з них з власної ініціативи побудували поруч з храмом гарну ка-шличку святого Юди-Тадея, придбавши до неї скульптурну фігурку цього святого. Їхні прізвища, за їхнім побажанням, залишилися відомі тільки Богові.
Також одна з парафіянок за великі власні коши (понад 20 тис. грн.) купила для храму 50 нових крісел. Її прізвище також не розголошується.
Варто з приємністю завважити, що підлога храму вкрита килимами, переважна більшість з яких є також поофірувана парафіянами.
1 хоча храм ще не пере-обтяжений багатьма образами, однак біля ікони Пре-святої Богородиці повної ласк, яка міститься праворуч, навпроти вікна, дуже часто після завершення богослужінь багато парафіян моляться до Матінки Божої:
“Пречиста Діво, Богородице! Ти перевищуєш усі Небесні Сили, бо Ти породила Божого Сина. Через Тебе, Матінко Божа, і ми збагатилися Божеством і за це неустанно прославляємо Тебе.
Пресвята Діво, надіє християн! Безнастанно молися з Небесними Силами до Бога, що Ти його незбагненно породили, щоб Він дає нам прощення гріхів і поправу життя нашого, та щоб ми з вірою і любов’ю завжди Тебе, Матінко Божа, величали ” (20 – c. 241, 26).
Станом на 2017 р. у церкві Покрови Пресвятої Богородиці служить настоятель храму о. Сергій Дмитрук, а з ним співслужить сотрудник о. Маркіян Лоєк. Деякий час у церкві був сотрудником о. Юрій Атаманюк, але тепер він постійно служить у церкві Богоявлення Господного, що коло Вербізького мосту.
Паламарем у храмі від самого початку служить п. Дмитро Стефак, а дяком і регентом – п. Микола Слюсар.
Головною сестрицею церкви є п. Валентина Коцаба.
Окремо слід згадати про о. емерита Василя Чередарчука, який правив у церкві у період з 2014 по 2016 роки. Це був надзвичайно мудрий, інтелігентний і чуйний священик, який зі слів о.Сергія був справжнім батьком і наставником для молодих священиків, душею їхнього храму і оберегом всіх парафіян.
Отець Сергій дотримується тієї думки, що теперішній храм є тимчасовим, допоміжним приміщенням, бо невдовзі він має надію таки будувати новий храм згідно з існуючим проектом Віктора Мицая на тому місці, де ще колись Владика Павло Василик посвятив високий дерев’яний хрест. А в теперішньому приміщенні вони облаштують катехитичні класи, кімнати для зібрань та господарську частину. 3 тих причин у храмі дотепер ще нема іконостасу, але є надія, що скоро буде.
______________________________________________
Досліджуйте історію з нами:
- Загублений у часі: невідомий храм на вулиці Валовій у Коломиї
- Благовіщенська церква у Коломиї: перехід від московського патріархату, реставрація та столітні ікони
- Історія коломийських храмів | Церква святих апостолів Петра й Павла
- Крізь століття, епохи та війни: історія церкви у Яблунові
- Історія коломийських храмів | Церква Вознесіння Господнього
- Гошів – це місце духовної сили та спокою | Як виглядає монастир сьогодні та десятки років тому?
- Історія коломийських храмів | Церква Святих рівноапостольних Костянтина та Олени ПЦУ
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook , Telegram та Instagram. Надсилайте свої новини на пошту kl.informator@gmail.com
Якщо маєте цікаві новини чи хочете замовити рекламу – телефонуйте 096 545 8237
