Лихі 90-ті у Коломиї| “XXI століття Коломия зустріла небаченим сплеском злочинности”

Авторська колонка Дмитра Карп’яка для сайту “Інформатор Коломия“

Здавалося б, 10 років життя в незалежній державі – термін цілком достатній, щоб можна було говорити про цивілізований перехід від безбожної радянської імперії до правди і сили в своїй хаті. Тобто до того, про що так мріяв Тарас Шевченко.

Проте вивісити на своїй хаті синьо-жовтий прапор, як дуже швидко з’ясувалося, ще не означало торжества цієї самої правди і сили. Навіть не те що торжества, але бодай намагання суспільства ставати на нелегкий шлях боротьби за повносправну націю.

Журналіст Дмитро Карп’як робить такий невтішний висновок на основі хоча б побіжного перегляду газети «Адвіс. Коломия кримінальна», що виходила в світ у 2001-2002 роках.

…Лягаючи спати з чотирирічною внучкою, мешканка с. Сопова Віра Г. не підозрювала, наскільки тривожною виявиться для неї ніч. Опівночі жінка збудилася від криків якогось чоловіка в чорному, що погрожував їй ножем і вимагав грошей. Негідник знав, що дочка з зятем на заробітках в Італії, тож гроші в господарстві мали б бути.

Нажахана жінка стала проситися: не вбивайте, все, що прислала дочка, пішло на лікування чоловіка, нам з дитиною майже нічого не лишилось…

Грабіжник виявився гуманним, не вбив, просто виніс разом зі спільником найкоштовніші речі й розчинився в темряві. Як розповіла пізніше кореспондентові Віра Г., «надходить вечір, і ми з онучкою боїмося; боїмося кожного вечора».

В іншу халепу втрапив коломийський дантист Нестор Г. Цей мав нещастя вийти надвечір на подвір’я свого будинку й побачити кількох чимось незадоволених молодиків. Ті, нічого не кажучи, повалили дантиста на землю й взялися бити. Вдовольнивши свою агресію, молодики зв’язали жертву скотчем, щоб не зателефонував у міліцію, а далі – ви не повірите!- преспокійно зайшли в хату, забрали з холодильника яйця і взялися смажити яєчню. Перекусили чим Бог послав, і тільки й бачив їх дантист. Заледве докричався бідолаха до сусідів, які й викликали міліцію.

Пізніше газета повідомляла, що правоохоронці вийшли на слід грабіжників як сопівської жінки, так і дантиста. Банду з чотирьох осіб, очолювану 40-літнім рецидивістом, начебто затримали й виявили в ході слідства, що на її рахунку ще добрий десяток злочинів на Коломийщині. Однак чи засудили негідників, чи просто дали по попі гілочкою, газета вже не інформувала читачів.

А була категорія мерзотників, які діяли з видумкою, з фантазією. Зустрітися з такими мала прикру нагоду молоденька коломиянка, яка сиділа на своєму робочому місці, тобто за віконцем на касі.

До її віконця підійшов молодик і взявся витягати з кишені якісь штучки. Другий, що став за ним у чергу, поцікавився, що це за штучки. Молодик охоче відповів, що це запобіжники до телевізора, і він міг би продати їх дешево, по 50 гривень за запобіжник.

«Невже?!» – здивовано вигукнув другий і тут же купив кілька цих запобіжників.

Підійшов третій чоловік і поцікавився торгом. Почувши, що запобіжник коштує усього лише 80 гривень (ціна, як бачимо, зросла), побіг шукати грошей, щоб придбати таку дешевизну.

Це остаточно збило дівчину за віконцем з пантелику. Поки третій шукав грошей, вона взяла з каси 2500 гривень і накупила за них запобіжників. Продавці товару, який коштував на базарі не більше 50 копійок, тут же пропали.

«Мені ніби хтось туману пустив в очі», – нарікала потім дівчина кореспондентові.

Злочинність тоді буквально захлеснула наше писанкове місто. З настанням темряви люди боялися виходити з квартир, зосереджувалися на перегляді телепрограм. Група керівників місцевих політичних партій («Реформи і порядок», «Собор», «Батьківщина», УНР  і ін.) звернулася до міської влади з вимогою хоч щось робити, щоб запровадити в Коломиї належний правопорядок. Бо де обіцяна  владою рота спецназу, яка патрулювала б місто? Де серйозна програма боротьби зі злочинністю?..

Це був голос волаючого в пустелі. Усі гілки влади виявилися безпорадними, тому владі не залишалося нічого, як підтримувати демагогів, що запевняли: все йде так, як мало б іти, он Мойсей якою мудрістю славився, а й йому знадобилося аж 40 літ, щоб вивести свій народ до землі обітованої. А в нас попереду ще цілих 30 літ…

Десь у той тривожний час один мій знайомий дав мені почитати ксерокопію статті з центральної газети під назвою «Витоки сьогоднішньої злочинности». Автором статті значився доктор технічних наук з Полтави, що не дозволяло моєму знайомому бодай трохи засумніватись у висновках такої вченої людини. Хоча засумніватися варто було. Бо той валив усе на проклятих комуняк, які ненавидять Україну, і закликав кожного з нас підставляти плече задля допомоги українському урядові, який з усіх сил старається розбудовувати заможну демократичну державу.

Комуняки, звісно, не мали особливих підстав любити незалежну Україну. Але ж ці жевжики, що гуртувалися в банди й тероризували перестрашений народ, навряд чи вийшли з лав комуністичної партії. Вони вже ціле десятиліття спостерігали за імітацією розбудови заможної держави  й прекрасно зрозуміли, що тут кожний з нас за себе, а чорт за всіх.

Тому я частіше згадував, розмірковуючи про нашу, сказати б по-американськи, ситуйовину, іншого свого знайомого. Він запевняв, що коли депутати навчаться писати, то напишуть такі закони, за якими нас приймуть у Европейський Союз і навіть у НАТО.

Дмитро Карп’як

ЧИТАЙТЕ ЩЕ

Ірчан, «Родина щіткарів» і до чого тут коломийська фабрика? | Історичний портал у 90-ті

«Бляха-муха» або Правдива оказія коломийського детектива у Таліні

Буремні 90-ті: як на зорі Незалежности у Коломиї стався равликовий психоз

Від комунізму – до пацифізму: шлях, який проходила разом з усією Україною і Коломия

Битва за молоко: чому занепав коломийський сирзавод

Жив-поживав колгосп “Добитий октябрьом”: подорож у колгоспне минуле Залуччя

Завод “Коломиясільмаш”: від легенди до мильної бульбашки

Божевілля 1993-го: як Коломия “висувала” короля України

Як акціонери м’ясокомбінату в Коломиї ділили шкуру недобитого ведмедя

Храм на Йвана, храм на Спаса 

Кримінальна Коломия: кілька оказій 1993-го року

Наша виправа на Помаранчеву революцію | авторська колонка Дмитра Карп’яка

Стояло літо 1914-го… Коломия 110 років тому в нарисі Дмитра Карп’яка

Фотографії та відео Коломиї від 80-х і до міленіуму

Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook , Telegram та Instagram. Якщо маєте цікаві новини чи хочете замовити рекламу – пишіть нам на пошту kl.informator@gmail.com