Інформатор Коломия

ІСТОРІЯ КОЛОМИЇ

То був початок 1995-го… | Про зустріч з Леонідом Кучмою не без іронії розповів Дмитро Карп’як

То був початок 1995-го... | Про зустріч з Леонідом Кучмою не без іронії розповів Дмитро Карп'як
Авторська колонка Дмитра Карп’яка для сайту “Інформатор Коломия

У січні 1995-го другий український президент і другий (після Леоніда Кравчука) колишній комуніст, приступивши – на пострах нашої благословенної Галичини – до своїх обов’язків державного керманича, зібрав журналістську братію в місті Житомирі.

Для, так би мовити, свобідної обміни гадками. А якщо офіційно, то на всеукраїнську нараду редакторів районних, міських і обласних газет з приводу задуманих ним економічних реформ. З Кучмою ми були тоді, як і тепер, наполовину знайомі: я його знав, а він мене – ні.

Отож до уваги читачів сайту Інформатора Коломия — спогади журналіста Дмитра Карп’яка про кілька годин, висиджених у залі Житомирського муздрамтеатру ледь не повних три десятиліття тому.

Тон нараді, як і годилося, задав програмний виступ Леоніда Даниловича. У країні системна криза, не приховував промовець, яку здатен переламати хіба справжній переворот у свідомості наших громадян. А 1995-ий стане найвідповідальнішим в економічній політиці уряду. Або ми зупинимо кризу й подальше зубожіння народу, або нас чекає повний економічний крах.

На перше місце, судячи з подальших слів президента, потрібно ставити активне роздержавлення й приватизацію. Ліві сили в цьому його не підтримують, Верховна Рада з подачі комуністів навіть наклала на приватизацію піврічний мораторій. А що це дало, окрім того, що приватизаційні процеси пішли в тінь і народ влучно охрестив їх “прихватизацією”?!

Прямо заперечувати новому очільникові держави ніхто з присутніх у залі не посмів, субординація є субординацією.

“Так, я за економічні реформи, – запевняв колег редактор районової газети з Чернігівщини, якому дали можливість висловитись після президентської орації одним з перших. – Але мене не може не турбувати те, що колгоспи в нашому районі хиріють. А хиріють вони тому, що слабка держава нездатна створити їм нормальні умови існування. Якби держава фінансово допомагала колгоспам, усе було б добре”.

Судячи з гучних оплесків, якими відгукнулася сивочола зала на ці слова, таке розуміння (чи радше нерозуміння?) ситуації в державі було властиве багатьом редакторам. А отже, й редакційним колективам. А отже, й народові, творча частина якого, правда, мала тверезіший погляд на ці колективи, принагідно прижартовуючи: “районова газета – папір для кльозета”.

Напевне, зайво казати, що в такому середовищі годі було надіятись на бодай якусь подобу полеміки стосовно справжнього перевороту в свідомості громадян. Редактори більше переймалися тим, щоб їх зрівняли у правах з державними службовцями, щоб забезпечували їх дешевими передплатниками. Коротше, позиція того ж таки редактора з Чернігівщини: я за реформи, але нехай держава утримує колгоспи, виділяє газетний папір і примушує людей передплачувати їхні творіння, в яких і читати нічого, окрім пасквілів на адресу т. зв. демократів.

Недалеко втік від своїх підопічних і міністр у справах преси і інформації М. Онуфрійчук. Ось лише деякі фрагменти з його виступу: «Газета «Кієвскіє вєдомості» втратила дуже багато грошей, треба їй допомогти»; «Запевняю вас, Леоніде Даниловичу, і Верховну Раду…»

Типовий вірнопідданий чиновник. Або неуважно слухав президентський виступ, або сприйняв його за банальну балаканину високого начальника, яка ні до чого особисто його, міністра, не зобов’язує.

А як ця авдиторія боялася бодай якоїсь прогресивнішої думки зі сцени, якщо вона лунала не з уст київського начальства!

“Нам політики не нада!”

— викрикували делегати з Херсонщини, коли виступав редактор чернівецької газети «Молодий буковинець» Б. Загайський. Хоча той всього лише обережно згадав одним реченням Чечню, а ще одним – нагінку білоруського уряду на свою пресу.

Херсонці сиділи позаду нашої івано-франківської делегації, і ми не могли не чути, як вони зустрічали в штики будь-яку прогресивну думку зі сцени. Коли дійшло до вигуків про політику, якої їм не нада, ми не витримали й зробили їм зауваження. Бо якщо редактор газети сатаніє від слів «у Чечні гинуть діти й жінки», то це вже не український редактор, а московський прихвостень. Від любови до Совєцького союзу, партії і колгоспу його навряд чи вже щось спроможне вилікувати.

І все ж не сказав би, незважаючи на дещо гнітюче враження від тієї наради, що наша загальноукраїнська перспектива зовсім не надихала на оптимізм. Слава Богу, були розумні голови й серед редакторського корпусу на Сході й Півдні.

Згадаю хоча б змістовний виступ редакторки з Донеччини Віри Черемних. Ця жінка вміла дати належну оцінку приватизаційним процесам у молодій державі. І що не менш важливе – говорила редакторка газети «Пріазовскій рабочій» добротною українською мовою, зокрема про те,  що працівники її редакції стали вже власниками друкарні, тобто починають відчувати себе гейби капіталістами…

Та й редактор з Черкащини, пригадую, радив президентові (того, правда, в залі вже не було): у необхідності переходу до ринку переконувати нас не потрібно, ми вже загітовані; а ось що потрібно, то це створити умови для цивілізованих ринкових реформ.

Після наради, переночувавши, ми з сином пішли зрання на автовокзал придбати квитки до Києва. До каси прорвалися ледь не з боєм. Крики, сварки… Охочих їхати добра сотня, а автобусів катма. Якби не моя журналістська ксива, навряд чи й вдалося б вирушити до вечора в дорогу. Набрав якомога грізнішого вигляду, начебто знехотя помахав перед касою посвідченням – і син уже пасажир бувалого в бувальцях ЛАЗа.

…Нині ж достатньо помахати перед касою купюрами – і перед вами відкриються всі путі-дороги. Крім, звичайно, за кордон для військовозобов’язаних. Але тут нічого не вдієш. Війну з росією навіть загалом не позбавлений хисту аналітика Леонід Данилович не міг передбачити…

Дмитро Карп’як

ЧИТАЙТЕ ЩЕ

Лихі 90-ті у Коломиї| “XXI століття Коломия зустріла небаченим сплеском злочинности”

Ірчан, «Родина щіткарів» і до чого тут коломийська фабрика? | Історичний портал у 90-ті

«Бляха-муха» або Правдива оказія коломийського детектива у Таліні

Буремні 90-ті: як на зорі Незалежности у Коломиї стався равликовий психоз

Від комунізму – до пацифізму: шлях, який проходила разом з усією Україною і Коломия

Битва за молоко: чому занепав коломийський сирзавод

Жив-поживав колгосп “Добитий октябрьом”: подорож у колгоспне минуле Залуччя

Завод “Коломиясільмаш”: від легенди до мильної бульбашки

Божевілля 1993-го: як Коломия “висувала” короля України

Як акціонери м’ясокомбінату в Коломиї ділили шкуру недобитого ведмедя

Храм на Йвана, храм на Спаса 

Кримінальна Коломия: кілька оказій 1993-го року

Наша виправа на Помаранчеву революцію | авторська колонка Дмитра Карп’яка

Стояло літо 1914-го… Коломия 110 років тому в нарисі Дмитра Карп’яка

Фотографії та відео Коломиї від 80-х і до міленіуму

Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook , Telegram та Instagram. Якщо маєте цікаві новини чи хочете замовити рекламу – пишіть нам на пошту kl.informator@gmail.com 

Нагору