Вулиця Замкова – одна з найстаріших вулиць міста. Її назва підказує на те, що у давнину на цих теренах стояв коломийський замок. А ще колись тут були цісарські лазні, діяли дві фабрики, містились редакції кількох видань та мешкали поважні люди. Раніше вул. Замкова була частиною іншої вулиці і зараз на багатьох будівлях можна побачити таблички “вул. Кринична”. Історія вул. Замкової є досить заплутаною, але водночас цікавою та унікальною.
Інформатор Коломия запрошує у невеличку мандрівку в минуле, щоб дізнатися більше про вулицю Замкову.
З часів середньовіччя в Коломиї існував дерев’яний оборонний замок (відомий з ХV століття). Теперішнє середмістя — територія колишнього старовинного замчища, яку було обнесено стінами (дерев’яні кліті в зруб, заповнені втрамбованою землею). Замок мав дві вежі і три брами. На території замку існувала капличка з іконою Матері Божої Коломийської, яка тепер знаходиться у Польщі.
Замок проіснував до 1778 року — уже після розподілу Польщі нова австрійська влада наказала його розібрати. Нині про нього говорять лише двох назви вулиць: Замкова, а ще Валова. Та ще інколи під час будівельних робіт викопують із землі фрагменти дерев’яних стін, деталі старої зброї чи предмети побуту коломиян з попередніх століть.
Більше можна дізнатися в статті про коломийський “Кляштор”.
Прохід вул. Замковою до стадіону школи №1
Із книги Степана Андріїшина “Вулиці старовинної Коломиї” дізнаємося чимало цікавих фактів про дану вулицю.
Вул. Замкова – одна з найдавніших коломийських вулиць, яка є продовженням вул. Криничної від вул. Й. Сліпого до вул. А. Міцкевича (від №28 до №80).
Водночас вона є частиною колишньої вул. П. Козланюка, названої в честь письменника у 1965 р. і поділеної 1990 р. на три окремі вулиці – Криничну (від вул. М. Грушевського до вул. Й. Сліпого №№6-18), Замкову та Козланюка (від вул. А. Міцкевича до стадіону школи №1 – №№82-86). До 1965 року вся вул. П. Козланюка називалася Криничною.
До слова, у вересні 2022 року назва вулиці Петра Козланюка у Коломиї змінена на Романа Іваничука.
Стара табличка, яка свідчить про колишню назву вулиці
Розкішний будинок наприкінці вул. Замкова, розташований впритул стадіону ліцею №1
Наприкінці 1950-х вул. Замкова була утворена сполученням давніх вул. Криничної і вул. Замкової. При цьому на ділянці приєднання вулиць було дещо змінено їх первісне розташування і нумерацію будинків. Нумерація на колишній вул. Замковій починалася від вул. Легіонів (тепер вул. І. Мазепи), а після приєднання до Криничної стала її продовженням і нумерація пішла в зворотному напрямку.
Будинок на перехресті вул. Замкова та вул. Міцевича
Таким чином, сучасна вул. Замкова в частині від вул. Родини Кузьмів до вул. Міцкевича збігається з дорадянською вул. Замковою. Але через зміну нумерації важко ідентифікувати будинки, в яких у першій половині 20 ст. містилися такі заклади:
- Замкова, 34 – редакція журналу «Світ молоді» (1938);
- Замкова, 35 – редакція польськомовного «Ілюстрованого курʼєра філателістичного» (ред. Є. Задуровіч, 1935 – 1936);
- Замкова, 37 – Д. Рарес, інженер-будівельник (1913) (тут подано давні адреси – прим. М. Кочержук).
За сучасною нумерацією в буд. №28 ще від австрійських часів, а потім і в радянські роки, була міська лазня. Постала вона у найбільш вигідному для цього місці – впритул до головного джерела Коломиї – Кляштора – і Чорного Потоку, куди витікали мутні після купань води. Тут були склепіння й окремі кімнати-ванни, а стіни оздоблені мармуровою крихтою та кахлем. Більше у статті: Як нині виглядають цісарські лазні на Чорному Потоці в Коломиї?
Тепер – це занедбане напіврозвалене приміщення.
Приміщення колишньої міської лазні
В буд. № 44 від 1880 р. діяла фабрика щіток коломийського підприємця К. Гегера; тут же, ймовірно, і мешкала його родина, яка в роки Другої світової війни була чисельною, але всі її представники загинули під час німецької окупації. Після війни підприємство продовжувало функціонувати як державне. У 1961 р. його перенесли у спеціально збудоване приміщення, а тут розташувалась фабрика художніх виробів ім. 17 вересня, яка на початку 1990-х років мала назву «Карпатські візерунки» (продукція – килими і килимові вироби ручного ткання, трикотажні вироби ручної вʼязки) і до 2001 р. належала ВАТ «Укрудожпром». Відтоді будівля є власністю приватних підприємців і натепер не використовується.
У буд. №37 (давня адреса) у 1910-і мешкав інженер-будівельник Д. Рарес і можна припустити, що у 1920-і цю будівлю придбав у нього лікар В. Ганьківський (зять уславленої громадської діячки, сенаторки О. Кисілевської), бо саме за цією адресою у 1930-і містилася редакція журналу «Жіноча доля» (редактор і видавець О. Кисілевська). Відомо, що цей будинок стояв на доволі великій земельні» ділянці, яка простягалася до вул. Нової (тепер Родини Кузьмів) і у 1930-і належала В. Ганьківському.
У цьому великому будинку містилася не лише редакція популярного часопису для українського жіноцтва, а й мешкали сімʼя Р. Ставничого, а також деякий час – працівниця редакції В. Пригродська. Ця споруда, на жаль, не збереглася. На території біля будинку стояли тенісні корти, де залюбки вправлялася у цій грі українська молодь.
У 1939 р. Ганьківський завершив будівництво нової оселі, теж на Замковій, поряд з редакцією, але так і не встиг там замешкати, бо наприкінці 1939 р. змушений був разом із сімʼєю покинути Україну, рятуючись від переслідування НКВД. Від повоєнних років і дотепер тут (Замкова, 74 Б) – Коломийський міжрайонний фтизіопульмонологічний диспансер.
Коломийський міжрайонний фтизіопульмоноло-гічний диспансер
У буд. № 80 у 1893 – 1894 мешкали письменник, публіцист і громадський діяч М. Павлик і його сестра Ганна, тут містилася також редакція періодичних видань «Народ» і «Хлібороб», редагованих М. Павликом та І. Франком. На стіні будинку встановлено їм меморіальну таблицю.
Замкова, 80
У першій половині 20 ст. тут мешкали здебільшого професори державних гімназій, зокрема української гімназії – М. Роздольський та польської гімназії – Матла, а також вчительки польських шкіл і рабин; від 1941 р. – славна родина Вонсулів та музикант, диригент театрального оркестру Є. Цісик з сімʼєю.
Хоча, згідно з рішеннями міськвиконкому від 18. 07. 1990 та від 18. 07. 1995 «Про уточнення назв вулиць м. Коломиї», вулиця названа Замковою, насправді в документах і на титлах всіх будинків, окрім установ, вулиця фігурує як Кринична.
Інформацію підготувала Ольга Пукавчук
Досліджуйте історію Коломиї за нашими статтями:
◊ Історія будівлі, що вдивляється в ратушу: дім на площі Відродження, 18
◊ Товариш капітана Джона Сміта і перший українець в Америці: історія коломийця Івана Богдана
◊ Чорне золото і коломийська локалька: як попід ратушею сновигали потяги
◊ Історія Коломиї: вулиця Шевченка
◊ Карлсберг, врятовані реліквії та перші німецькі колоністи Коломиї: досліджуємо Маріягільф
◊ Історії вул. Тарабалки (колишня Чехова) в Коломиї
◊ Знищені австрійські казарми, вілла й колони в’язнів: історія вулиці Чайковського в Коломиї
◊ Ткацька фабрика, озеро та котельня: історія вулиці Шипайла у Коломиї
◊ Від магазину до магазину: історія вулиці Сагайдачного у Коломиї
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook , Telegram та Instagram. Якщо маєте цікаві новини чи хочете замовити рекламу – пишіть нам на пошту kl.informator@gmail.com 
