Нерозкритий курорт Карпат: історія гуцульського села Ільці
Село Ільці, мабуть, одне з найколоритніших поселень Верховинщини, де злилися воєдино природа, історія та гуцульський дух. Тут можна вирушити у мандрівку горами, спробувати рафтинг на бурхливому Черемоші чи відкрити для себе легенди від місцевих мешканців. Сьогодні місцина все ще приваблює сотні туристів, дослідників історії, культури та духовності Гуцульщини.
Інформатор Коломия дослідив історію гуцульського села Ільці, що на Верховинщині.
Перша згадка про село датується ще 1745 роком. Історики стверджують, що назва села утворилась від однойменної річки, яка витікає від села валова. Власне, саме в цьому селі мешкав один із ватажків опришків - Ілюк. Однак дослідники Петро Сіреджук та Василь Фриз пишуть у своєму нарисі «Чи була Волоська колонізація Українських Карпат», що село виникло на майже століття раніше - у 1662 році. В історичному плані Ільці малодосліджені, хоч і є «серцем» Гуцульщини та по цей день приваблюють туристів саме своїми традиціями.
До 1962 року Ільці входило до складу села Жабʼє (сьогодні Верховина), а після 1993 року стало окремим селом. Зараз Ільці ділиться на кілька присілків: Малий та Великий Затінок, Центр, Голиці, Флесівка, Фірас, Грабовець, Підпогар.
Головна святиня села
Чи не найбільше туристів приваблює церква Пресвятої Трійці, яка однією з найстаріших верховинських церков. Вперше святиня згадується у 1741 році. Власне, з того часу вдалось зберегти древні елементи храму: надкупольний хрест та деревʼяний підсвічник. Цікаво, що церкві зберігають давні книги, які датуються XVIII століттям. У 1901 році відомі художники Ярослав Пстрак та Осип Курилас виконали розписи інтерʼєру храму.
Церква Пресвятої Трійці була важливим місцем для місцевих у різні періоди історії. Наприклад у 1938 році настоятель храму отець Богдан Одинський організовував молитви на могилах українських січових стрільців, у час, коли це було заборонено. Згодом поховання були зруйновані Червоною Армією. З початком Другої світової війни священник увійшов у підпільну сітку діяльності ОУН-УПА. А з 1942 року отець Богдан отримував склад медикаментів та отримав псевдо «ЛІсовик».
Доволі цікавим був момент встановлення церковного хреста на бані новозбудованого храму у ХХ столітті. Для виконання робіт запросили майстра з Коломиї, а на дійство зібралось певно вся громада. Саме тоді урочисто завершили будівництво святині. Тоді майстер на плечах виніс хрест по драбині, а пізніше дістав пляшку та скинув на низ. Таким чином привітав усіх присутніх.
Наразі в селі також є діюча школа-музей імені Теофіла Кисилевського та садиба-музей Галинки Верховинки, яка названа в честь Галини Яцентюк - української поетеси, збирачки фольклору та карпатської старовини. Музей заснували в її будинку і назвали «Вишиванка». Саме там зібрані оригінальні старовинні предмети гуцульського побуту та вишиванки.
У липні 1909 року учасники І Українського студентського зʼїзду у Львові разом відправились у мандрівку в Ільці, щоб відвідати оселю свого вчителя Теофіла Кисилевського. У той час, власне, розпочався «туристичний бум» у селі.
Тихий прихисток серед величних гір
Та чи не найбільше чим славиться село Ільці це своїм розташуванням. Звідси починаються маршрути до найвищих вершин Карпат, тож село стало точкою старту для багатьох мандрівників. Ільці розташоване в східних Карпат на висоті 652 метри над рівнем моря. Пролягло село між двома гірськими річками: Ільці та Чорний Черемош.
Влітку тут можна зустріти поціновувачів мандрівок горами чи «тихого полювання», а ось взимку - лижників чи сноубордистів. Адже саме звідси відкривається неймовірний краєвид на величний Чорногірський хребет.
Читайте також: Магічний центр Гуцульщини: історія села Криворівня
Ільці вважаються одним із найпривабливіших та водночас найспокійніших місць у Карпатах. А все тому, що місцина вражає своєю красою, розбурхує уяву своїми позамежними краєвидами на величні гори. Ліси навколо допомагають віднайти спокій та усамітнитись в оточені природи навколо. Станом на 2001 рік в селі Ільці мешкало 1830 людей, наразі точна цифра невідома.
У 1901 році село відвідували видатна українська поетеса Леся Українка. На своєму шляху до лікувальниці в Буркуті жінка зупинилась й в Ільцях. Тутешній Верховинський клімат вона описувала у своїх мемуарах.
Читайте також: Гірські мандрівки Лесі Українки теренами Карпат
"В Буркуті клімат Карпатських гір рівніший, ніж в більшості санаторій Швейцарії. Повітря тут замітно инакше, ніж в долині. Я таке тілько раз в Криму на Ерікліку почувала. Тут повітря якесь прозоре і легке, але не різке. Я тут чогось краще бачу і дальше", - писала Леся Українка.
Головне зображення: Karpaty.dream
Читайте нас у Facebook
