Історія коломийських храмів | Церква Стрітення Господнього

Досить далеко від центру Коломиї знаходиться церква Стрітення Господнього УГКЦ, хоча й святиня своєю ошатністю геть не поступається головним храмам міста. Історія її також є вартою уваги. Візьмімо лише той факт, що церква колись була каплицею, але з приходом “визволителів” зі сходу, тодішні нехристи зробили із неї склад. Нова історія храму Стрітення Господнього почалася вже з проголошенням незалежної України.

Інформатор вирішив показати і розказати кілька цікавинок про минуле та сьогодення цієї святині.

Невеличка, але доглянута церква Стрітення Господнього УГКЦ розташовується у Коломиї по вулиці Довбуша, 246. У своїй книзі “Коломийські храми Божі” Степан Андріїшин зазначає, що вона є єдиною, яка має свій храмовий празник в це величне свято на території Коломийської єпархії. За новим календарем у 2024 році парафія святкувала його 2 лютого.

В цей день святкова літургія була особливою, адже владика Василь Івасюк та єпископ-помічник Петро Голіней освятили новий престіл, проскомидійник і тетрапод. Сама церква Стрітення Господнього, як і ззовні, так і всередині, є дуже красивою і затишною. Це відчувається навіть через фото. А ще при храмі діє парафіяльний молодіжно-катехитичний центр. Бачимо, що парафіяни є активними у різних напрямках парафіяльного життя та дбають про красу святині разом із багаторічним настоятелем храму отцем Романом Кіцелюком.

Що розповість нам історія церкви Стрітення Господнього у Коломиї

Тут нам знову варто повернутися до книги Степана Андріїшина.

Він наголошує, що будь-яка культова споруда – чи то церква, костел чи синагога, розміщуючись на конкретно заселеній території, найперше обслуговувала навколишніх віруючих.

Уже віддавна було так заведено, що більшість культових споруд будувалися на доволі солідній відстані одна від одної. І коли, скажімо, на довгій дорозі, яка тепер називається вул. Довбуша, а в давній період вона формувалася з п’яти окремих вулиць, що поступово продовжували одна одну: Пекарська, Мнихівка,  Фільварочна, Cв. Вінцентія де Паула і на її крайньо західному боці була вул. Мар’янська, на якій лежала німецька колонія Маріягільф, і там для її колоністів у 1853 р. побудували костел. А вже наступна споруда була збудована лише через 70 років.

Це цікаво: Карлсберг, врятовані реліквії та перші німецькі колоністи Коломиї: досліджуємо Маріягільф

Як довідуємося зі слів довгожителів, на тій же вул. Мар’янській, але лише на значній відстані від того костелу, під теперішнім номером 246 у 1924 році на земельній ділянці, яку подарувала під Божий храм місцева німкеня Юлія Лип (з дому – Болехівська), була побудована простора каплиця св. Архістратига Михаїла, в якій почергово відправляли Служби Божі греко-католицький та
римо-католицький священики.

Щоб подати коротку оповідь більш насиченою конкретними деталями, автор скористався матеріалом, який був надрукований в газеті «Коломийські вісти» за 2015 р. (№2) з подачі отця Романа Кіцелюка. Повідомлення отця є доволі суттєвими і вони вартують того, щоб на них опертися у цій оповіді, хоча б від того моменту, «коли на наші землі прийшли радянські «визволителі».

Передбачаючи можливі ускладнення, парафіяни тодішньої каплиці п. Олекса Лопушак та п. Едмунд Лип, щоб уберегти від більшовицької наруги освячені речі, зуміли потайки винести з каплиці і заховати образи, хрест і підсвічники. Це було зроблено досить своєчасно, вже невдовзі нова проросійська коломийська влада передала міськторгові приміщення каплиці, яку тодішні нехристи перетворили на склад мінеральних добрив.

Мусило пройти багато років радянської системи, і лише після її розпаду та з проголошенням незалежної України з приміщення каплиці нарешті забрали мінеральні добрива. Тоді з ініціативи активних парафіян п. Петра Мартинюка та п. Миколи Голдищука, а також при матеріальній підтримці тодішнього коломийського декана о. Петра Чиборака чимало місцевих прихожан активно включилися до перебудови каплиці, і з Божою допомогою значно розширили духовний храм та перекрили його цинковою бляхою.

За кошти колишнього німецького поселенця п. Рудольфа Він-кельбауера, а також інших німецьких мешканців Коломиї було куплено нові дзвони, світильники (павуки), виготовлено царські та дияконські двері до іконостаса.

Організатором робіт з перебудови каплиці був п. Петро Мартинюк, якого пізніше обрали головою церковного комітету.
Активну участь у ремонті та перебудові каплиці брали також парафіяни та небайдужі. Фінансову допомогу надавала церква св. Архістратига Михаїла м. Коломиї, а також багато пожертв надходило від приватних осіб. Після завершення основних робіт новий Божий храм передали під юрисдикцію Української Греко-Католицької Церкви.

На 15 лютого 1992 року, день Празника Стрітення Господнього, було призначено головні урочистості з нагоди посвячення і відкриття вже не каплиці, а нової церкви, яка від того дня отримала офіційну назву Стрітення Господнього. Чин посвячення здійснив Преосвященний Владика Софрон Дмитерко. А першим парохом призначили о. Петра Галая, який після того довгих 19 років служив на парафії Стрітення Господнього і здобув серед вірних, а особливо дітей, авторитет «лагідного дідуся». 7 грудня 2012 р. о. Петро Галай відійшов у вічність.

Близько 14 років у церкві Стрітення Господнього служить о. Роман Кіцелюк, який спочатку був сотрудником, а з 2009 р. є адміністратором парафії. 3 2015 року о. Романа призначили деканом Коломийським, а також на даний час він є протосинкелом Коломийської єпархії.

Вагомим досягненням, яким може похвалитися громада парафії Стрітення Господнього, є парафіяльний молодіжно-катехитичний центр, який збудували з ініціативи о. Романа Кіцелюка та завдяки підтримці парафіян храму.

Згаданий центр урочисто освятив Владика Василій Івасюк у співслужінні понад 10 священиків під час святкування 25-літнього ювілею парафії 15 лютого 2017 року в день Стрітення Господнього.

Варто зазначити, що такий центр поки що єдиний в Коломиї. Звичайно, було б важко проводити подібні роботи, якщо б не було доброчинців, які дбають про красу Божого храму фінансово, а також тих, хто фізично допомагає реалізовувати ті чи інші
проекти.

Та найбільшою втіхою церкви Стрітення Господнього є добрі парафіяни, які щонеділі і свята присутні на Богослужіннях, а також є активними у різних напрямках парафіяльного життя.

При церкві діють спільноти Матерів Молитви, Апостольства Молитви, Псалтирна група, Катехитична школа імені Блаженного священномученика Омеляна Ковча, Молодіжна християнська організація «Стрітення».

Для того щоб ще торжественніше прославляти Господа у Божественній Літургії, було організовано церковний хор під керівництвом диригента п. Оксани Коренюк. При молодіжно-катехитичному центрі також працює кухня, що дає можливість проводити на території парафії літні християнські табори, організовувати різні заходи з нагоди свят та готувати їжу для потребуючих.

В результаті молитви і праці на згаданій парафії відчувається особлива гармонія у храмі, тут присутній Дух Божий, якого несуть вірні до своїх домівок, виходячи з Дому Божого.

Багато парафіян діляться своїми переживаннями і зізнаються, що з нетерпінням чекають кожної наступної зустрічі зі своїм Творцем, а також зі своєю християнською родиною, хоч і в невеликій, але затишній церкві Стрітення.

Досліджуйте історію коломийських церков з нами:

1. Загублений у часі: невідомий храм на вулиці Валовій у Коломиї
2. Благовіщенська церква у Коломиї: перехід від московського патріархату, реставрація та столітні ікони 
3. Церква святих апостолів Петра й Павла
4. Церква Вознесіння Господнього
5. Церква Святих рівноапостольних Костянтина та Олени ПЦУ

6. Церква Покрови Пресвятої Богородиці в Коломиї

7. Церква Богоявлення Господнього на березі Пруту

Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook , Telegram та Instagram. Надсилайте свої новини на пошту  kl.informator@gmail.com 

Якщо маєте цікаві новини чи хочете замовити рекламу – телефонуйте 096 545 8237