Гуцульські старожитності та цікавий крам: що можна знайти на базарі у Косові. Фоторепортаж

Олександра Багач

8 місяців ago

За сирними кониками, сорочками та канделябрами на косівський базар з’їжджаються туристи з усієї України. Тут, здається, можна знайти всі скарби світу: починаючи від гаптованих кептарів і закінчуючи старовинними іконами.

Інформатор побував на косівському базарі в суботу, аби показати вам, як виглядають люди, які роками продають тут меди, коралі, вина та мітли. Нахмурені обличчя звичайних людей, які миттєво оживають при спалаху камери.

Дивляться гуцульський килим

Жінка торгує шкарпетками та жіночими колготкам

Гуцульська трійця

Коники за 12 гривень, старовинний підсвічник “трійця” – всьо за 850 гривень, різнобарв’я кептарів, сорочок і килимів. А головне атмосфера – запахи вин, смаженого м’яса і грибів з травами тригерять і нагадують фестивалі і довоєнний час. Жіночі розмови, всіяні гуцульськими діалектизмами, перебиває спів хлопців, які на фоні Черемошу та прапора України збирають гроші на ЗСУ.

Гіпсові святі

Дим лоскоче ніздрі та стимулює апетит, пан Михайло пропонує купити гіпсових ангелів. Ангели незворушні, як і обличчя більшості продавців. Від війни люди тьмяніють і гаснуть. Жінки в чорних хустках продовжують жити життя і продавати білих коників з сиру, проте роблять це на автоматі, з порожніми очима.

Сирні коники за 12 гривень

Якщо просунутися трохи вглиб базару, то тут спокійно можна знімати українське поетичне кіно. Декорації з 80-тих практично не змінилися. Квітчасті хустки, яскравих кольорів “Жигулі”.

Авто на косівському базарі

Загалом базар справляє враження карнавальності.

– Вівці, вівці, де мої вівці? Де мої вівці? – пам’ятаєте цю сцену навіженого з “Тіней”? То якби її вписати в канву сучасного базару, нікого б це не здивувало.

– Коники, коники, спробуйте коники!

– Лялечко, купіть коралі, недорого!

– Пробуйте бринзи, такої лютої ніде немає…

Чоловік торгує м’ясом

Хлопець приміряє кептар

Тут плескається жива риба, скавулять собаки, кроїться м’ясо. Не знаю, чи можна тут було колись купити коня, але якби зараз поміж рядів з медом пройшовся лискучий кінь, це ні в кого не викликало б здивування. А ще ліжники. За смішні гроші їх можна купити тут. Ліжники тут ще пахнуть полонинами та спинами овець.

Канделябри, ікони, речі побуту – наче нутрощі гуцульської хати, виставлені на загал. Підходь, щупай їх, гладь – тепер все дозволено. Вишиту дрібненьким хрестиком чиюсь сорочку одягне столична пані на тендітні плечі та ловитиме на собі захоплюючі погляди офісних колег.