Авторська колонка Дмитра Карп’яка
Ця стаття мала б зватися “Технікум МОД, який вийшов з моди”. Але освіта не мусить бути такими змінними факторами, тому ця гра слів більше для настрою, аніж змісту.
А от про те, як 130 років тому за постановою австрійського уряду в Коломиї з’явилась школа деревного промислу і що потому з нею нераз ставалося – розповість журналіст Дмитро Карп’як, авторська колонка якого вже давно припала до душі допитливим читачам сайту Інформатор Коломия.
Нині це, на догоду новим педагогічним віянням, Коломийський політехнічний коледж Львівської політехніки. Чи нагадує тут що-небудь часи популярного серед радянської молоді технікуму, не кажучи вже про часи його прародительки – заснованої наприкінці позаминулого століття цісарсько-королівської школи деревного промислу? Здається, мало що.
Але це ще питання: вважати старорежимними уявлення про те, що сучасний навчальний заклад має розвивати традиції гуцульського деревного мистецтва, чи має стрімко поринути у вир маркетингової діяльности й усякої іншої діджиталізації?
…Чи не вперше я довідався про існування технікуму МОД з розмови двох старших за мене сусідських хлопців, які вже закінчували восьмий клас і роздумували над подальшим своїм життям поза колгоспним селом. Це «МОД» звучало для мене як щось нереальне, щось із таких країв, де на весілля ходять не в костюмах з косівського універмагу, а шикарно одягнуті, де п’ють тільки запахущі трунки. (Нині, з висоти прожитих літ, я усвідомлюю значення вдало підібраної абревіатури; це вам не придуманий глухими до слова сучасними чиновниками ЦНАП, який чомусь уперто хочеться вимовити як ЦАП).
Кількома роками пізніше у цей МОД вступив мій товариш Юрко. Вступив без відома мами, оскільки мав підстави боятися, що мама не відпустить його в місто. Бо хто ж буде пасти корову? То Юрко попросив хлопців-пастушків, щоб доглянули за коровою, доки він бігтиме кілька кілометрів до Ковалівки, звідки поїде маршрутним автобусом до Коломиї, складе в технікумі іспит і знову повернеться.
Мама лишень руками сплеснула, коли почула пізніше, що пастуха вона вже втратила. Отакі-то були сільські університети.
Але годилося б, пишучи про технікум, чи то пак про коледж, згадати незлим тихим словом цю саму школу деревного промислу, з якої все й пішло. Тим паче що є нагода: цьогоріч виповнюється 130 років від часу постанови австрійського уряду про заснування в Коломиї такої школи. На початках там було чотири відділи: фігурна й орнаментальна різьба, меблеве і будівельне столярство, токарство по дереву, теслярство. Якраз те, до чого наші люди здавна мали хист.
Менше, правда, згадують нині, споминаючи цісарську постанову, про Гуцульську промислову спілку, засновану за кілька років до постанови. А саме вона й спричинилася до відкриття школи. І вже зовсім незаслужено мало згадують про активного діяча спілки греко-католицького священника Миколу Лепкого. Що доводився рідним братом батька нашого славного письменника Богдана Лепкого.
20 липня 2024-го, нагадаю, виповнюється ще одна дата – минає 30 років, як відійшов у вічність у Нью-Йорку Михайло Черешньовський.
Колишній учень відділу різьби і скульптури коломийської школи, а пізніше школи пластичного мистецтва в Кракові, він очолював Об’єднання українців-мистців у США. Фахівці, серед яких і такі знані, як Дмитро Степовик, запевняють, що Черешньовський був неординарним скульптором-монументалістом, різьбарем по дереву. У його творчому доробку – портретні скульптури С. Бандери, Т. Чупринки, Д. Донцова, пам’ятники Лесі Українці, інтер’єри церков, чудові різьблені іконостаси, престоли…
Не знаю, наскільки справедливе твердження про те, що талант – як прищ, він може з’явитися в будь-якому тілі й у будь-якому місці. Однак знаю, що творчої постаті, гідної дорівнятися до Черешньовського, ні пізніший технікум МОД, ні нинішні, починаючи від 1990-их, коледжі не дали. Будемо сподіватися, що наразі не дали.
І тут найвища пора підійти до однієї дражливої теми. Чи не надто далеченько відходить політехнічний коледж від першопочаткового задуму отців-засновників – розвиток гуцульських деревних промислів? Судячи з вебсторінок, на перших позиціях у коледжі – маркетингова діяльність, фінанси і кредит, бухгалтерський облік, розробка програмного забезпечення… Обробка деревини – на останньому місці.
Не всім, посвяченим у вибір коледжем навчального напрямку, це подобається. Деревообробки, переконані такі, не варто позбуватись, тим паче що належна база збережена, є спеціальний цех, є верстати, нехай більшість з них ще радянські, але надійні, є запит на професію. Підтверджує це й перелік вакансій Коломийського центру зайнятости, серед яких можна бачити також пропозиції для деревообробників.
Ні, переконані інші, настав час нових технологій і автоматизації виробничих процесів, треба йти в ногу з часом, а не давати малопрестижну освіту.
І цим іншим також важко щось заперечити. Хіба нагадати їм про потребу не тільки йти в ногу з часом, але й пробувати заглядати вперед, що ж там чекає людство років бодай за 10-15. Ще 1940-го, як довідуємося з нещодавнього відеорепортажу Бі Бі Сі, 60 % нинішніх професій не існувало. У найближчому майбутньому зросте попит на спеціалістів з фінансових технологій, штучного інтелекту, а професії на кшталт бухгалтерського обліку стануть лузерськими. Хоча важкувато уявити собі, що праця, скажімо, столяра стане роботизованою.
Роботи випускників, майстрів з деревообробки
Дмитро Карп’як
ЧИТАЙТЕ ЩЕ
◊ То був початок 1995-го… | Про зустріч з Леонідом Кучмою не без іронії розповів Дмитро Карп’як
◊Лихі 90-ті у Коломиї| “XXI століття Коломия зустріла небаченим сплеском злочинности”
◊Ірчан, «Родина щіткарів» і до чого тут коломийська фабрика? | Історичний портал у 90-ті
◊«Бляха-муха» або Правдива оказія коломийського детектива у Таліні
◊Буремні 90-ті: як на зорі Незалежности у Коломиї стався равликовий психоз
◊Від комунізму – до пацифізму: шлях, який проходила разом з усією Україною і Коломия
◊Битва за молоко: чому занепав коломийський сирзавод
◊Жив-поживав колгосп “Добитий октябрьом”: подорож у колгоспне минуле Залуччя
◊Завод “Коломиясільмаш”: від легенди до мильної бульбашки
◊Божевілля 1993-го: як Коломия “висувала” короля України
◊Як акціонери м’ясокомбінату в Коломиї ділили шкуру недобитого ведмедя
◊Кримінальна Коломия: кілька оказій 1993-го року
◊Наша виправа на Помаранчеву революцію
◊Стояло літо 1914-го… Коломия 110 років тому в нарисі Дмитра Карп’яка
◊Фотографії та відео Коломиї від 80-х і до міленіуму
________________
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook , Telegram, Viber та Instagram. Якщо маєте цікаві новини чи хочете замовити рекламу – пишіть нам на пошту kl.informator@gmail.com 
